На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Принц України» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Принц України" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Принц України" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
📚 Читайте "Принц України" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Принц України", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я не знаю, чи вiдновиться повнiстю дихальна функцiя органiзму. Для балерини це, знаете…
– Здаеться, я говорив вам, що ми збираемося переквалiфiкувати фройляйн в дещо iншу царину. Принаймнi до завершення вiйни… Для санiтарки дихання не настiльки важливе. Нехай навiть час вiд часу кiлька разiв кахикне – кому яке до цього дiло?
– Ах, так! Я знов не врахував, що в нинiшнiй ситуацii медицина важливiша за балет, – головлiкар зiтхнув. – Що ж, ваша правда, гер гауптштурмфюрер.
– А якщо так, я бажаю негайно вiдвiдати майбутню санiтарку нашого гренадерського полку.
– Ви серйозно?
– Звiсно. Припис вищого начальства я вам пред’явив, з моiми повноваженнями ви ознайомленi. Щось не так?…
Головлiкар змiряв вiдвiдувача якимсь дивним оцiнюючим поглядом, потiм мовив замислено:
– Ну що ж, тодi прошу за мною, – пiдвiвся з-за свого столу i вийшов з кабiнету. Гауптштурмфюрер пiшов за лiкарем. Вони пiднялися на найвищий поверх шпиталю, пройшли пару коридорiв. І лише в кiнцi третього вiдвiдувач побачив щось незвичайне: бiля дверей однiеi з палат стояв грубо збитий бiлий табурет, на якому сидiв кремезний вояк в недбало накинутому на плечi бiлому халатi.
– І як це розумiти, гер лiкар? – Вiдвiдувач говорив дуже тихо, проте в його тонi було щось таке, що не дозволяло головлiкаревi уникнути вiдповiдi.
– Я розумiю, гер гауптштурмфюрер, що затiя виставити вартового бiля дверей палати важкохвороi фройляйн може видатися безглуздою.
– З метою?…
– Гер гауптштурмфюрер, вона ж слов’янка, тим паче росiянка! У нас iз росiянами вiйна… А раптом хтось захоче помститися всiм росiянам в особi цiеi фройляйн?! Або ще гiрше – ризикне порушити закон про расову чистоту… Ну-у-у, ви розумiете, про що йдеться!
– Так-так, розумiю, – замислено мовив вiдвiдувач.
– Саме так, гер гауптштурмфюрер.
Вони саме пiдiйшли до палати. Вартовий скочив з табурета, схопив карабiн i виструнчився.










