Шалені шахи

З п’ятнадцяти рокiв Ілля Костянтинович брав участь у численних вiйськових вилазках, у зухвалих набiгах на татарськi обози i каравани. Вiдсутнiсть досвiду компенсував розпачливою смiливiстю й юнацьким запалом. Козаки любили молодого шляхтича, це життя припало Іллi Костянтиновичу до душi, тому вiн нiчого не хотiв мiняти.

Бонi довелося прикликати на допомогу всю свою чарiвливiсть, щоб буквально заманити князя у Вавельський замок.

Маленька Беат теж поводилася не кращим чином. Почувши вiд королеви новину про перспективного нареченого, дiвчина спочатку звеселилася.

Однак слiдом за тим довiдавшись, що претендент – усього лише князь Литовський та ще до того ж i православний, ображено надула рожевi щiчки й закусила червону пухку губку.

Однак iз приiздом Іллi Костянтиновича все змiнилося. Уражена мужнiстю князя, Беат згодна була йти за ним хоч на край свiту! Острозький же, помiтивши у почтi королеви юну спокусницю з палким поглядом, спрямованим на нього, блiднув, червонiв, бентежився, вiдповiдав невлад.

Нарештi рiшуче заявив Бонi, що не мае намiру одружуватися з Беатрис Костелецькою, бо вже закохався i готовий просити руки незнайомоi йому спокусницi з почту королеви.

– І хто ж ваша обраниця? – поцiкавилася Бона. Вона загадково посмiхалася, оскiльки заздалегiдь знала вiдповiдь.

Ілля Костянтинович знiяковiв, потiм смiливо пiдiйшов до королiвського почту й рiшуче вказав на трохи зажурену Беат.

– Ваша величносте, – звернувся вiн до королеви, – я вирiшив, що тiльки ця дiвчина буде моею обраницею.

Зрозумiло, якщо вона ще не заручена з кимось iншим…

– Basta![13 - Досить (iтал.).] – захоплено вигунула королева й зааплодувала вiд задоволення. – Bene,[14 - Добре (iтал.).] князю, я схвалюю ваш вибiр! На тiм i вирiшимо. Настав час готуватися до весiлля, король буде надзвичайно радий i щасливий, оскiльки ви одружуетеся з його улюбленицею.

Всi гучно смiялися й вiтали князя, Острозький же, нiчого не розумiючи, розгублено озирався на всi боки. Коли ж королева нарештi пояснила йому, у чому справа, то у цiлковитий захват прийшов i сам Ілля Костянтинович, i миттю повеселiшала Беатрис.

Провели сватання, уклали договiр i утрусили всi необхiднi формальностi досить швидко. Ще через мiсяць iз Ватикану надiйшов дозвiл на одруження, однак саму церемонiю довелося вiдкласти спочатку через занадто холодну й дощову осiнь, потiм через хворобу короля, потiм через Рiздво.

І лише наприкiнцi сiчня 1539 року склалася у всiх вiдносинах сприятлива ситуацiя.