Пустоцвiт

– У Кирилка все гаразд, навчання просуваеться на повний хiд. Братик ваш старанний, особливий iнтерес виявляе до вивчення iсторii, релiгii, до мов мае хист. А в чiм, власне, рiч?

– Тодi з якого ж приводу мене викликае архiмандрит? – поцiкавився Розум. – От щойно одержав вiд нього листа з проханням негайно з'явитися для дуже серйозноi розмови. Як бачиш, я примчав, не гаючи нi хвилини.

– Уявлення не маю, що це означае! – розвiв руками ад'юнкт.

– А ти сам давно Кирилка бачив?

– Не далi як сьогоднi ранком у городi: братик ваш особистим прикладом надихав монастирських послушникiв на благу справу догляду за грядками з рiпою.

– А може, вiн нам'яв комусь боки?! Силушка ж у хлопцевих руках богатирська…

– Не думаю, Олексiю Григоровичу: братик ваш хоч i дужий, зате вдачею лагiдний. Примiром, на кийках б'еться спритно, iнодi навiть менi насилу вдаеться захищатись вiд його стрiмких атак, та ледь побачить найменшу кров – одразу виявляе надмiрну жалiсть i миттю припиняе сутичку.

– Отже, все гаразд?

– Очевидно, що так.

– Ну, тодi отець настоятель, напевно, ще грошей вирiшив попросити!

– Можливо, архiмандрита якiсь питання щодо перебудови монастиря цiкавлять, – вiдповiв ад'юнкт, а сам подумав: «Ох, недарма старий лис заворушився! Що ж це вiн надумав такого?..»

Було очевидно, що Теплов нiчого пояснити доладно не може. Довелося Розуму йти просто до архiмандрита. Той зустрiв фаворита iмператрицi надзвичайно привiтно, Олексiй же, незважаючи на високе становище при дворi й розжирiлу фiгуру, схилився в низькому смиренному уклонi, поцiлував руку отця настоятеля й хрест, пiсля чого оголосив, що готовий уважно вислухати його.

Архiмандрит пiшов з гостем у свою келiю для серйозноi розмови, попередньо розпорядившись, щоб iм нiхто не заважав. Через пiвгодини надзвичайно стурбований Олексiй Розум вийшов за монастирську огорожу й попрямував до будинку Гафii. Здавалося, вiн був чимось надзвичайно збентежений i стурбований.

Теплов вийшов назустрiч фаворитовi iмператрицi.

– Ну, i що ж там сталося, Олексiю Григоровичу? Що сказав отець настоятель?

Обер-егермейстер був настiльки вражений розмовою, що насилу знайшовся з вiдповiддю:

– Я б тобi, Григорiю Миколайовичу, про розмову з архiмандритом i без твого прохання повiдомив би.

І далi без жодного переходу:

– Але насамперед про iнше хотiв поговорити. Збирайся в далеку путь, Григорiю Миколайовичу.