Кинджал проти шаблі

Інодi Олександра непритомнiла, iнодi ж просто вiдключалася вiд реальностi, хоча тiло ii в цей час продовжувало жити зовсiм окремо вiд душi.

Чорне море, 1520 рiк.

От саме пiсля чергового такого нападу «вiдсутностi душi в тiлi» бранка зненацька для себе отямилася в корабельному трюмi. Олександра зовсiм не пам’ятала, як опинилася тут. Нiхто не звертав на неi анi найменшоi уваги. Кожен був зайнятий якоюсь своею справою…

…Купець Айваз вiз правителевi живу данину вiд Татарського ханства: чарiвних слов’янських дiвчат – у гарем, маленьких мiцних хлопчакiв – для поповнення корпусу яничар.

Також вiн прикупив за нагоди декiлькох рабинь винятково для себе, маючи намiр вигiдно перепродати iх на ринках Бедестану. Айваз уже пiдраховував майбутнi баришi (на щастя, товар цього разу був вiдмiнний), коли настiльки солодкi мiркування порушили крики слуги-помiчника Акрама:

– Хазяiне, накажiть викинути це божевiльне дiвчисько з трюму!

– Руду, чи що? – поцiкавився купець лiниво.

– Їi, кляту!!! Вона нiчого не iсть, не п’е, а тiльки стогне й жахливо вие!.

.

– То куди ти пропонуеш ii подiти?..

– Та кажу ж – за борт, невелика втрата! Їi крики зводять iнших бранок з глузду, вони б’ються об стiнки трюму – чого доброго, ще покалiчаться… Як iх тодi продамо?!

– Ах, негiдницi!.. – Айваз пiдiбгав губи й розпорядився: – У ланцюги всiх до единоi, зараз же, швидко.

– Так вони ж i без того закутi! То що, дозволяете?..

– Та ти збожеволiв!!! Про ii долю особисто подбала одна з майбутнiх наложниць володаря правовiрних – нехай продовжить Великий Аллах його днi! – а ти що ж, хочеш замахнутися на життя тiеi, на кого звернула прихильний погляд жiнка, уже призначена в гарем самого султана?! Тобi що, хлопчику, життя не дороге?!

– Менi?.

.

– Особисто я хочу й надалi носити свою голову на плечах, – посмiхнувся купець. – Не думаю, що вона буде краще виглядати насадженою на гостру палю посеред однiеi зi стамбульських площ.

– Так, але!..

– Ти взагалi уявляеш, яка панiка почнеться, якщо iншi жiнки довiдаються, що ми позбулися однiеi з них у такий от спосiб?! А крiм того, потай кинути цю бестiю за борт не вдасться – це побачать усi.

Опiсля хтось та повiдомить слуг володаря правовiрних, як ми поводимося з його власнiстю! А тодi…

– Але якщо все залишити як е, то ми втратимо не частину дорогого вантажу, а весь вантаж: адже iншi бранки й надалi битимуться об стiни трюму…

– От i зроби так, щоб вони припинили бiситися, – мовив Айваз примирливо.