Фатальна помилка

Супроводжував групу арiянськоi молодi старший наставник – доктор медицини Андрiй Руткович.

* * *

Запряжена четвiркою баских коней поштова карета летiла стрiлою по територii Королiвства Польського. Перед очима пасажирiв проносилися милi серцю сiльськi пейзажi, широкi лани й густi лiси. Немирич i його друзi дедалi бiльше вiддалялися вiд рiдного дому.

На той час Польща перебувала у станi вiйни. На дорогах скрiзь стояли застави. У маленьких прикордонних мiстечках i селищах були розквартированi вiйська. На поштових станцiях перевiряли речi й особи мандрiвникiв.

Інодi доводилося тривалий час очiкувати дозволу на проiзд i спецiальних перепусток. Доки черговий писар разом iз старшим наставником щось оформлював, молода компанiя навiдувалася в найближчий трактир, де на них чекав гарячий обiд або тепла вечеря.

На черговiй поштовiй станцii змiнювали коней, а iхнiй екiпаж оглядав мiсцевий коваль. Ночами намагалися не iздити, тому що в краiнi панував неспокiй. Ночували зазвичай у придорожнiх садибах, селяни привiтно й радо приймали юних представникiв арiянськоi знатi.

Юнаки поводилися тихо, скромно, платили завжди щедро.

Проiжджаючи польськi мiста, мандрiвники вiдчували суворий i пригнiчений настрiй мiсцевого населення через вiйну й бешкетування iнквiзицii. Величезнi костьоли, каплицi, монастирi займали цiлi квартали, а на мiських вулицях i торговищах замiсть дiлового люду сновигали зграi ченцiв i черниць. Краiна перебувала в запустiннi, по дорозi iм дедалi частiше зустрiчалися напiвзруйнованi садиби, недоглянутi сади й городи.

Прибувши в морський порт, мандрiвники начебто потрапили до нового свiту. Тут вирувала торгiвля, у гавань заходили i звiдси вiдбували по декiлька суден на день. Здалеку купцi привозили шовк, оксамит, прянощi, порцеляновий посуд та iншi заморськi дива. Вивозили мед, вiск, янтар, деревину, коштовнi хутра…

У Лейден пливли цiлих сiм тижнiв по Балтiйському морю на невеличкому кораблi, час вiд часу пристаючи до берега, щоб розвантажити частину товарiв i завантажити iншi.

Плавання тривало без особливих пригод за винятком того, що 10 червня просто з палуби всi могли спостерiгати затемнення Сонця.

У порт прибули пiзно ввечерi у недiлю, 28 липня. Оселилися в одному з портових готелiв. Все тут було незвичайним, починаючи вiд лiжок та iнших меблiв. Туалетiв не було, натомiсть довелося знайомитись iз нiчними горщиками. Кухня дуже вiдрiзнялася вiд польськоi: тутешнi господинi готували бiльш пiсну iжу, переважали страви з риби.