Всесвіт

Однак цi чутки, цi думки… Хтось вiрить, узагалi, в iнтуiцiю?

При першiй-лiпшiй нагодi, трохи розгрiбши завали на роботi, Юра попрямував до курилки. Це був справжнiй неофiцiйний департамент мiсцевих новин. Трохи нервово вiн дiстав та пiдпалив свiй «Мальборо». З кожною затяжкою ставало трохи легше, спокiйнiше. Ранiше хлопець не палив зовсiм. Однак через пiвроку роботи на повну ставку все змiнилося. Палити тут було своерiдною нормою престижу i, як не дивно, пiдкресленням твого статусу. В iхнiй компанii переважна бiльшiсть чоловiкiв, та й багато жiнок, палили.

Це стало й засобом трохи вiдволiктися вiд не надто цiкавоi офiсноi роботи, а ще нехитрим способом поспiлкуватися та дiзнатися останнi плiтки.

Так було й зараз – у курилцi вже зiбралося кiлька гуртiв. Переходячи вiд однiеi компанii до iншоi, Юрiй з головою поринув у iхнiй внутрiшньоофiсний таемничий свiт, захований вiд стороннього ока та непосвячених iмлою цигаркового диму.

Викинувши зрештою третього недопалка й позбувшись залишкiв хвилювання, Юрiй повернувся до кабiнету.

Отож чутки пiдтвердилися ще раз.

«Щось я став бiльше палити, в середньому вiсiм цигарок на день… Якби ж знати, що то за один, цей наш майбутнiй директор, i чого вiд нього можна чекати…» – розмiрковував Юрiй. «А чого, власне, я так хвилююсь?», – здивовано запитав вiн сам себе.

І старший аналiтик заглибився в цифри. До його обов'язкiв переважно входило заповнення всiляких форм та перевiрка правильностi облiку видаткiв, зроблених компанiею на випуск продукцii.

Звiсно, цiкавого в роботi малувато, але за тi грошi, що йому платили, можна було й позаповнювати. Ще трохи попрацювавши, хлопець спустився на перший поверх – набрати з автомата гарячоi кави.

Пластиковий стаканчик кави, як i в будь-якiй iншiй компанii, також став неодмiнним атрибутом «енергiйного, працьовитого та страшенно зайнятого дiлового службовця». На автоматах iз кавою компанiя не економила – iх у вестибюлi стояло аж три. Пiсля кiлькох ковткiв терпкого гарячого напою Юрiй повернувся до кiмнати й знову взявся за папери.

Тепер ще годинка – а там уже й обiдня перерва недалеко…

* * *

«Установлювати рекорди, бити iх та встановлювати новi – хiба це не прекрасно?» – запитувала себе Алiса.

Вона щойно прийняла душ i тепер перевдягалася. Перед цим у басейнi дiвчина полiпшила свое особисте досягнення на 400-метрiвцi вiльним стилем i була дуже задоволена собою. У вестибюлi на неi вже чекала подруга.