На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Хвороба Лібенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Социальная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Хвороба Лібенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман

Автор
Дата выхода
18 ноября 2012
🔍 Загляните за кулисы "Хвороба Лібенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Хвороба Лібенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Олександр Ірванець) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
У тому світі люди не знають творів античної літератури і дуже бояться страшної невідомої хвороби. Ця хвороба зрештою вражає і головного героя. Епідемія поширюється, страх наростає. Проте у фіналі багато людей виходять на берег річки зустріти світанок і вдивляються у далечінь. Можливо, в цьому і є спасіння?..
📚 Читайте "Хвороба Лібенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Хвороба Лібенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Саме пiсля цих слiв Метелецького у дверях з'явився Семен Маркович. Ігор першим помiтив його, бо так i сидiв далi впiвоберта. У старого була забинтована голова й уся верхня половина обличчя густо замащена йодом – чоло, перенiсся, над i пiд очима. Притримуючись рукою за спинки крайнiх крiсел у рядах, Кушнiр повiльно йшов до сцени, високо задерши голову: бiла пов'язка налазила йому на очi. Тепер уже не тiльки Ігор, а й усi в залi повернули голови назустрiч старому. А вiн, повiльно дотупцявши до першого ряду, пiдiйшов i став поруч iз Метелецьким, при цьому роззираючись iз-пiд пов'язки у бiк колег водночас зверхньо i якось аж нiби трохи винувато.
Режисер знову зняв своi окуляри, подивився на старого актора згори вниз i продовжив:
– Розумiете, шановнi, наш Семен Маркович здобував свою освiту в тi далекi часи, хе-хе… коли цей твiр, я маю на увазi «Цар Едiп», iще вивчався в курсi театрального технiкуму…
– Взагалi-то я закiнчив театральний iнститут… – неголосно, швидше собi пiд нiс, нiж на публiку, промурмотiв Семен Маркович.
– Семене Марковичу, шановний! Ну яке це тепер мае значення? – Метелецький повернув окуляри на належне iм мiсце й аж розвiв руками в запалi. – Ми всi, тут присутнi, маемо вiдповiдну закiнчену театральну освiту.
І ми тут усi професiонали й однодумцi. Тому будьте такi ласкавi, розкажiть нам коротко змiст цiеi п'еси, ii, так би мовити, генеральну фабулу. Адже ви це все пам'ятаете, я не сумнiваюся!
– Не так воно просто… – Кушнiр говорив зовсiм тихо, видно було, що вiн не дуже добре почуваеться.
– Ну так тим краще! Семене Марковичу, – режисер аж запроменився дещо нещирою приязню. Вiн розставив руки назустрiч старому акторовi, нiби хотiв стиснути його в обiймах. – Якщо вона така проста, то нам не буде складно поставити ii на сценi.
– Отож… – Було помiтно, що Семен Маркович напружуе пам'ять, пригадуючи щось давно i надiйно забуте. – Отож… там е… Едiп, ясна рiч, Едiп. А ще там е той пророк, точнiш оракул, його звати… звати його – а! Тересiй. Чи, може, Тiресiй… Точно – Тiресiй! Потiм там ще фiгурують… Як же ж iх?.. – Старий почухав голову пiд пов'язкою, котра знову збилася набакир.









