Справа зниклої балерини

 – Не зважайте…

Мiра повiльно пiдвелась, стисла в руках сумочку.

– Ви хотiли… хотiли познайомити мене з… Естер.

– Так, – господар вiдiйшов убiк, пропускаючи гостю до дверей. Вона повiльно пройшла повз нього i переступила порiг будинку.

V. Естер

Вiн повiв Мiру вглиб будинку, до кiмнати в самому його серцi. Можливо, весь дiм будували навколо неi. Письмовий стiл, велика шафа-картотека, стiлець – перше, що впало в очi Мiрi, коли вона зупинилась на порозi й роззирнулась. Пiсляполудневе сонце ледь торкало Естер пальцями-променями.

Можливо, йому й справдi треба було взяти дiвчину з собою – Тарас Адамович був не надто частим вiдвiдувачем театрiв. Здаеться, жодного разу – за власним бажанням, завжди в службових справах. З одного боку, без провiдника складнiше, доводиться самостiйно шукати потрiбних людей, запитувати про елементарнi речi. З другого, – люди вiдвертiшi з початкiвцями. Та й сякого-такого провiдника вiн усе-таки мав – Олег Іраклiйович Щербак зустрiв його бiля чорного входу, усмiхнувся, вiдкинув волосся з лоба, рушив назустрiч.

– Радий вiтати вас, Тарасе Адамовичу.

Вiдповiв кивком.

– Я вас теж, пане Щербак.

– Панна Томашевич?

– Не змогла прийти. Лекцii… – розвiв руками слiдчий.

Щербак примружився.

– Що ж, у такому разi можемо йти. Покажу вам справжнiй театр. Упевнений, з цього боку ви його ще не бачили.

– Змушений вас розчарувати: я не надто бачив театр з будь-якого боку, – усмiхнувся слiдчий.

– Тодi менi складно буде вас здивувати, але я намагатимусь, – багатообiцяльно пiдморгнув йому Щербак.

Вони пройшли довгими звивистими коридорами, минули сходи. Театр був таким, яким його пам’ятав Тарас Адамович – з лiпниною на стiнах та колонах, великими дзеркалами й килимами. У залi тривала репетицiя.

Тарасовi Адамовичу дивно було бачити порожнiй партер, вiн звик до аншлагiв у Киiвськiй оперi. Пiсля вбивства, яке пам’ятали цi стiни та навряд чи забудуть кияни, вiн опинився тут уперше.

Колишнiй випускник найпрестижнiшоi в мiстi Першоi гiмназii, нащадок вiдомоi еврейськоi сiм’i, син впливового присяжного повiреного i багатого домовласника дивом принiс у театр зброю й двiчi вистрiлив у прем’ер-мiнiстра iмперii, що супроводжував iмператора Миколу ІІ, який прибув iз вiзитом до Киева.