Справа зниклої балерини

Тарас Адамович знав, що за потреби мiстяни частiше звертаються до звичайноi мiськоi полiцii, оминаючи розшукову службу. Зв’язок слiдчих iз сутiнковим життям мiста, залучення до роботи агентiв та iнформаторiв з непевною репутацiею, спiвпраця з представниками кримiнального Киева – на все це добропоряднi кияни реагували несхвально, з острахом i осудом позираючи на вiкна третього поверху будiвлi на Володимирськiй, 15. Знав i про те, що тiльки розпач чи страх примушував нещасних долати три поверхи сходинок i сумбурно оповiдати про свое горе працiвникам розшуковоi частини.

У кабiнетi гiсть iз цiкавiстю роззирнувся: охайно, численнi стоси паперiв акуратно розкладенi по теках. Репойто-Дуб’яго – педант. Колись вiн був керiвником антропометричного кабiнету, що розмiщуеться поруч, за стiною. Головним слiдчим вiн став майже випадково, пiсля гучноi вiдставки попередника. Тарасу Адамовичу тодi дивом вдалося лишитися у звичному амплуа помiчника головного слiдчого. Високi чини вимагали його пiдвищення, здоровий глузд наказував пановi Галушку просити про вiдпочинок у вiдставцi.

Що ж привело його на мiсце колишньоi служби, в епiцентр давнього життя, з його тривогами i радощами? Невже бажання впевнитися, що слiдчi серйозно вiзьмуться за справу Томашевич? Чого вiн взагалi переймаеться цiею iсторiею? Не тому ж, що давнiй друг вiдмовився догравати шахову партiю?

Головний слiдчий не витримав короткого мовчання.

– То як справи? З вигляду життя рака-самiтника пiшло тобi на користь.

– Так i е.

– Заздрю. По-доброму заздрю. У нас тут… – вiн картинно розвiв руками.

– Усе спокiйно, як на мене.

Спiврозмовник наморщив лоба.

– Це оманливе враження, – категорично заперечив вiн. – За кiлька тижнiв тут буде казна-що. Його величнiсть iмператор iде до нас у супроводi цесаревича!

Тарас Адамович спiвчутливо гмикнув, а для кращого ефекту звiв своi густi брови високо вгору.

– Отож! – пiдняв палець начальник розшуковоi частини i майже ображено дорiкнув колишньому колезi.

Пiдготувати мiсто до вiзиту членiв iмператорськоi родини – справа надскладна. І лягае вона зазвичай на плечi полiцii. Пiд час минулого вiзиту iмператора було вжито заходи безпеки, якi можна вважати безпрецедентними. Окрiм мiсцевоi полiцii, гарантувати безпеку царськiй родинi i ii почту мали ще близько 450 служивих з iнших мiст.