На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Справа мертвого авіатора» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Справа мертвого авіатора

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Справа мертвого авіатора" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Справа мертвого авіатора" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Александр Красовицкий) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Третій рік Першої світової війни, Київ. На Куренівському аеродромі здійснює посадку один із перших пасажирських літаків імперії – «Гранд» конструкції Ігоря Сікорського. На борт літака у Петрограді піднялися шестеро осіб – авіаконструктор князь Олександр Курдашов із молодою дружиною та четверо членів екіпажу, однак у Києві ступили на землю лише четверо з них. Сікорський – у минулому студент загиблого князя Курдашова – звертається до легендарного колишнього начальника розшукової частини Київської міської поліції Георгія Рудого, бо поліція намагається обвинуватити одного з членів екіпажу, в причетність якого до злочину він не вірить. Георгій Рудий передає справу своєму давньому другові та колишньому заступникові – Тарасу Адамовичу, якого дивує спосіб та місце вбивства. Загалом підозрюваних четверо. Лишень слідчий Тарас Галушко вже багато років поспіль уникає будь-яких згадок про підкорювачів неба, бо має власну болісну таємницю…
📚 Читайте "Справа мертвого авіатора" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Справа мертвого авіатора", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Старша сестра, Мирослава, пообiцяла, що повернеться у його яблуневий сад – i надалi виконуватиме обов’язки секретарки. За цi три мiсяцi йому й справдi вдалося впорядкувати стоси паперу, яких, на диво, виявилося чимало, а вiн був певен, що впорядковувати нема чого. Листування iз шаховими партнерами, колекцiя листiвок, газети i кореспонденцiя, тепер ще – «Справа зниклоi балерини», – ось, чим була наповнена картотечна шафа iз червоного дерева у кiмнатi Естер у будинку Тараса Адамовича по вулицi Олегiвськiй, неподалiк зупинки трамвайного маршруту № 13.
Вiн веде слона до краю дошки, перерiзае меланхолiйному королю Сильвестра Григоровича шлях до вiдступу. Кожен на його мiсцi був би меланхолiйним: як iнакше, якщо вiйсько замiсть твоеi безпеки дбае про безпеку королеви? Королева проноситься вихором, розтинаючи ворожого коня. Тепер все, пастку зачинено. Шах. Фiнал. Сильвестр Григорович усмiхаеться, чухае скроню, схиляе голову, визнаючи поразку.
– Хороша партiя, – вимовив вiн, нi до кого не звертаючись.
– Хороша, – погодився Тарас Адамович, – що скажете, Вiро?
– Я не граю у шахи.
– Тодi тим паче. Якi враження вiд гри? – поцiкавився колишнiй слiдчий.
– Думаю, вона доволi жорстока, – проказала дiвчина, – шкода вашого коня.
– Навряд чи вдасться уникнути жертв на полi битви, – погладив довгий вус Тарас Адамович.
– Сильвестр Григорович зберiг своiх коней.
– І програв. Ви любите коней, Вiро?
– А ви – нi?
Тарас Адамович уважно подивися на неi та мовив:
– Якщо говорити про тварин на шаховiй дошцi, вiддаю перевагу слонам, – вiн ледь торкнув пальцем струнку фiгуру.
Дiвчина звела брову:
– Чому? Вони сильнiшi?
– Зовсiм нi! – втрутився Сильвестр Григорович.
– Звичайно, – вiдповiв Тарас Адамович та усмiхнувся, – хоч iз приводу цього можна сперечатися вiчно.
Вiра перевела погляд з одного шахiста на iншого.
– Не розумiю…
Сильвестр Григорович супився i мовчав, Тарас Адамович спробував пояснити.
– У шахах усе залежить не лише вiд фiгури.
– Це справдi так? – запитала Вiра у Сильвестра Григоровича.








