На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Справа мертвого авіатора» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Справа мертвого авіатора

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Справа мертвого авіатора" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Справа мертвого авіатора" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Александр Красовицкий) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Третій рік Першої світової війни, Київ. На Куренівському аеродромі здійснює посадку один із перших пасажирських літаків імперії – «Гранд» конструкції Ігоря Сікорського. На борт літака у Петрограді піднялися шестеро осіб – авіаконструктор князь Олександр Курдашов із молодою дружиною та четверо членів екіпажу, однак у Києві ступили на землю лише четверо з них. Сікорський – у минулому студент загиблого князя Курдашова – звертається до легендарного колишнього начальника розшукової частини Київської міської поліції Георгія Рудого, бо поліція намагається обвинуватити одного з членів екіпажу, в причетність якого до злочину він не вірить. Георгій Рудий передає справу своєму давньому другові та колишньому заступникові – Тарасу Адамовичу, якого дивує спосіб та місце вбивства. Загалом підозрюваних четверо. Лишень слідчий Тарас Галушко вже багато років поспіль уникає будь-яких згадок про підкорювачів неба, бо має власну болісну таємницю…
📚 Читайте "Справа мертвого авіатора" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Справа мертвого авіатора", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Не дочекавшись вiдповiдi, ошелешила його ще однiею реплiкою:
– Якби я знала, що ви збираетеся провiдати старого педантичного ненависника коней на шаховiй дошцi, попросила б вас про супровiд. Урештi, оперний поруч iз вiддiлком полiцii, а мiсто зараз надто гарне, щоб гуляти вулицями на самотi.
– Я… я залюбки… складу вам компанiю наступного разу.
– Боюся, тепер це станеться не скоро, – вона ступила кiлька крокiв уперед i очiкувально зупинилася. Вiн рипнув хвiрткою, провокуючи каркання ворони, Вiра увiйшла в яблуневий сад.
– Навеснi, тут, напевно, дивовижно, – проворкотала вона, i вiн на мить запiдозрив балерину в читаннi думок. Вiдмахнувшись вiд цих нiсенiтниць, вiн увiйшов у сад слiдом за дiвчиною.
– Я тут, щоби повiдомити своiй сестрi, що разом iз театром iду до Одеси.
І чого тих балерин так вабить Одеса?
– А ще, звiсно, щоб стерти поблажливу посмiшку з обличчя…
– «Старого педантичного ненависника коней на шаховiй дошцi»? – озвався з веранди господар.
– Пiдслуховуете чужi розмови, пане слiдчий? – запитала балерина.
– Завжди. Це чи не найважливiший iнструмент у моiй роботi – умiти вчасно почути необхiдну iнформацiю, – усмiхнувся вiн i жестом запросив гостей до будинку.
У вiтальнi трiскотять дрова у камiнi, посеред столу випускае пару з вигнутого носика круглобокий чайник, розмальований маками. У будинку затишно й пахне яблуками, як восени у саду. А ще пахне травами.
– Судячи з аромату, Марта не поскупилася й обдарувала вас своiми скарбами, – скосила погляд на господаря будинку Вiра.
– Поскупилась, – усмiхнувся Тарас Адамович, – найцiннiшi не дала.
Хто така Марта, Якiв Менчиць не знав. Як почати розмову з дiвчиною, яка сидить за столом за друкарською машинкою – теж. Однак магiя цiеi домiвки врештi дае змогу йому вдихнути ароматного повiтря на повнi груди, всiстися на стiлець бiля столу та заспокоiтися.
Тарас Адамович розливае чай, ставить на стiл розетки з варенням, тарiлку з пухкими скибками хлiбу.
– З яблуками? – поцiкавилася Вiра.
– Не лише, – лукаво усмiхнувся господар, – власне, я хотiв додати ще ягiдного варення, однак потiм передумав. Окрiм яблук, тут…
– Айви? – лишивши едину нотку питальноi iнтонацii, проказала Вiра.
– Айви, – пiдтвердив господар будинку, – зранку ми з вашою сестрою були заклопотанi, тому не встиг вигадати щось цiкавiше для начинки пирога.








