На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Справа мертвого авіатора» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Справа мертвого авіатора

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Справа мертвого авіатора" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Справа мертвого авіатора" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Александр Красовицкий) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Третій рік Першої світової війни, Київ. На Куренівському аеродромі здійснює посадку один із перших пасажирських літаків імперії – «Гранд» конструкції Ігоря Сікорського. На борт літака у Петрограді піднялися шестеро осіб – авіаконструктор князь Олександр Курдашов із молодою дружиною та четверо членів екіпажу, однак у Києві ступили на землю лише четверо з них. Сікорський – у минулому студент загиблого князя Курдашова – звертається до легендарного колишнього начальника розшукової частини Київської міської поліції Георгія Рудого, бо поліція намагається обвинуватити одного з членів екіпажу, в причетність якого до злочину він не вірить. Георгій Рудий передає справу своєму давньому другові та колишньому заступникові – Тарасу Адамовичу, якого дивує спосіб та місце вбивства. Загалом підозрюваних четверо. Лишень слідчий Тарас Галушко вже багато років поспіль уникає будь-яких згадок про підкорювачів неба, бо має власну болісну таємницю…
📚 Читайте "Справа мертвого авіатора" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Справа мертвого авіатора", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
У Фастовi, окрiм Сильвестра Григоровича, жив ще один давнiй знайомий Тараса Адамовича – колишнiй начальник розшуковоi частини Киiвськоi мiськоi полiцii Георгiй Михайлович Рудий. Марта знала, що вiн був у нього. То чого ж запитуе?
Вона нахилилася, демонстративно вигинаючи стан, десь зi споду шафи вийняла кiвш, струсила ним у повiтрi. Певно, так зима струшуе снiг iз хмари, як от зараз ця зеленоока викрадачка спокою трусила борошно у свою миску, де оживало тiсто.
– Що вiн сказав? – запитала вона.
– Що мае справу для мене.
– Я вiдповiдаю за цих дiвчат, – повiльно проказала вона, зупинивши погляд на ньому, – iхнiй матерi обiцяла!
Вiн мовчав. Вона вiдставила кiвш iз борошном, занурила руки у миску. Тонкi зап’ястя. Дивно, що вони лишилися такими самими тонкими, як у юностi, коли вiн бачив ii посеред брукiвки киiвськоi вулички. Марта, не дивлячись на нього, запитала:
– Лиха справа?
Вiн втупився поглядом у миску:
– Лиха, – зiрвалося з його вуст луною.
Вiн не знав, яке вiдчуття змушувало його так говорити. Георгiй Рудий попередив, що розповiсть про справу лише пiсля того, як Тарас Адамович погодиться вислухати його.
– Ти не зможеш вiдмовитися вiд розслiдування, коли дiзнаешся подробицi, – сказав вiн колишньому колезi. І дав час обмiркувати рiшення, поговорити з Мiрою про продовження контракту. Мiра погодилася.
– Вона знае, що саме ви розслiдуватимете?
– Нi. Ще не встиг розповiсти.
Марта говорила, не вiдволiкаючись вiд роботи – вимiшувала тiсто, натискала на нього руками, прокручувала миску. Врештi лишилася задоволена результатом, сховала пiд рушником пухкий колобок та повернулася до печi.
– Ти мусиш розповiсти iй. І запитати знову, – мовила вона, пiдкладаючи дрова у розпечене черево.
– Я можу розповiсти й тобi.
Вона заперечно похитала головою.
– Якщо ти кажеш, що справа лиха, отже, так воно i е. Не розповiдай. Розкажи Мiрi.
Вiн i сам розумiв, що мусить поговорити з дiвчиною.
Марта лишилася на кухнi. Мiра iз сестрою, певно, зараз надворi, рум’янiють на морозi. На вулицi тихо, жодного подиху вiтру, зоряно.








