Справа майстра-червонодеревника

Мiра наморщила чоло, згадуючи холодний тон молодого слiдчого, вiдказала:

– Здаеться, вiн не вважае, що слова Горенка вагомi. І що це правильний шлях у розслiдуваннi.

– На початку правильний шлях узагалi визначити складно, – стенув плечима Тарас Адамович. – Я узагалi не певен, що ми рухаемося. Однак iнодi важливiше почекати й отримати iнформацiю, нiж будувати логiчний ланцюжок на основi домислiв. Домисли – небезпечнi, саме вони й можуть завести у глухий кут.

– Це ж як? – запитала Вiра.

Тарас Адамович погладив вус, знов у камiнi поворушив дрова кочергою та пiдкинув ще одне полiнце – полум’я огорнуло його вiдразу, весело затанцювало жовтогарячими язиками, нiби на мигах перегукуючись iз вогниками свiчок на ялинцi.

Дiвчата мовчали – чекали пояснень. Навiть зазвичай нетерпляча Вiра лише загадково усмiхалася, позираючи у бiк господаря будинку.

– Якщо слiдчий починае довiряти власному враженню вiд людей i подiй, зважати на всi пiдозрiлi погляди чи рiзко кинутi слова, досить легко почати пiдозрювати зовсiм непричетну до справи людину.

– Але ж ви самi колись говорили, що iнтуiцii довiряти варто, – мовила Мiра.

– Так. Потрiбно балансувати, – слiдчий у вiдставцi усмiхнувся балеринi, яка колись розповiдала йому, як тримае рiвновагу, – зважати на факти, довiряти внутрiшнiм вiдчуттям, однак не переоцiнювати нi те, нi iнше. Інколи ось такi павзи – на чашечку кави чи вечiр, коли в будинку палае камiн i хтось прикрашае ялинку до свята – допомагають бiльш зважено оцiнити ситуацiю.

І, звичайно, дочекатися необхiдноi порцii iнформацii.

– На яку iнформацiю ви чекаете? – прямо запитала Вiра.

Вiн усмiхнувся та сказав:

– Пам’ятаете нашу останню партiю? Коли ви дiйшли пiшаком до краю шахiвницi. Мiй друг – Сильвестр Григорович – цiнуе такi речi. Ексельсiор – перехiд пiшака у ферзя – певно чи не найулюбленiший його етюд. Ви змогли дiйти пiшаком до мети, однак я не мiг спланувати наступнi ходи, аж поки ви не обрали фiгуру, на яку змiните пiшака.

Ферзь не мiг урятувати вас вiд поразки, однак я чекав. Бо був варiант, який мiг сплутати менi карти, i врештi, ви таки обрали його.

Мiра здивовано подивилася спочатку на сестру, потiм на Тараса Адамовича. Слiдчий пояснив:

– Ваша сестра обмiняла пiшака на коня, i мiй король опинився пiд шахом. Я не мiг планувати гру далi, поки не отримав цю iнформацiю.

– Отже, зараз… – прошепотiла Вiра.

– Так, ми чекаемо iнформацii про хiд наших суперникiв.