Справа майстра-червонодеревника

Менчиць знав хiба те, що господар будинку складае у ii шухляди вiддрукованi Мiрою протоколи й, здаеться, листи вiд давнього шахового партнера – якогось француза, який дивом пересилае листи до Киева, оминаючи двi лiнii фронту. Тепер Менчиць обережно розглядав ящики, бачив, що над ними е висувнi дощечки – на таких зручно писати, у картотечних шафах розшуковоi частини тi дощечки завжди залитi чорнилами.

– По Олегiвськiй, за кiлька будинкiв звiдси, сталося вбивство, – проказав Тарас Адамович повiльно, нiби диктував Мiрi черговий протокол.

– Один чи кiлька нападникiв увiрвалися в будинок Семена Нечипорука, майстра-червонодеревника, заздалегiдь отруiвши його собаку. Вiн чи вони завiсили вiкна у будинку темними ряднинами – я потiм познiмав iх, щоб вистачило свiтла для огляду кiмнати, – прив’язали господаря до стiльця i закатували до смертi. Загиблий устиг – хтозна, якоi митi – нашкрябати на пiдлозi слово «Крааль».

Вiн зробив павзу, подивився на Мiру, потiм запитав:

– Усе гаразд?

Дiвчина була блiдою, але вiдповiла вiдразу:

– Так. Продовжуйте.

– Зi слiв несподiваного свiдка, – вiн ковзнув поглядом у бiк Менчиця, однак, не перериваючись, мовив далi: – слiпого старого, який мешкае по сусiдству, ми знаемо, що майстер сказав «п’ять бикiв» перед тим, як помер. Що скажете, пане Менчиць?

– Ми обшукали будинок, нiчого не вкрадено.

Вiн змовк, бо згадав розкиданi пiдлогою вiдрубанi пальцi майстра. Не хотiлося говорити про них при Мiрi, тож коротко мовив:

– Я думаю, це щось на кшталт помсти… Можливо, майстер був якось пов’язаний зi злочинцями.

– Чому не припускаете, що його катували, щоб отримати iнформацiю?

– Грошi – у скринi.

– Так, звичайно. Грошi на мiсцi. Але хiба злочинцiв завжди цiкавлять самi грошi?

Менчиць подивився на Тараса Адамовича, який стояв бiля шафи.

– Менi теж пощастило зi свiдками – як вам зi старим, який розповiв про останнi слова бiдолашного. Я говорив iз сусiдкою, город якоi межуе з городом майстра. Вона виявилась доволi багатослiвною, звичайно, не в останню чергу, бо ж ми знайомi – минулого разу лишав для неi цибулиння пiсля експерименту з цибулевим конфiтюром – вона хотiла фарбувати льон.