Вихідний формат

Дуже швидко Сергiй зрозумiв, що найгiрше в життi – це оздоровлюватися пiд наглядом батькiв.

Тому, коли вже нарештi приiхали додому, вiн не зважаючи нi на маму, анi на тата, одним стрибком заскочив у свою кiмнату, зачинив дверi та попервах увiмкнув комп'ютера, а вже потiм кинувся на свое лiжко, яке чи то радiсно, чи злякано скрикнуло голосами звичних i лагiдних пружин.

– Удома! Нарештi вдома! Клас!

Вiн вiддав данину ввiчливостi своему лiжковi, а тодi всiвся за столом та запустив «Трафiк-агента». На жаль, той показав, що зараз комп'ютер не може пiдiмкнутися до Інтернету.

* * *

– Ну? – Нортон запитливо глянув на поштаря.

– Що – ну? Не бачиш, листа юзеру принiс, – поштар випнув наперед сумку.

– Я всiх тутешнiх поштарiв знаю, але тебе не зустрiчав жодного разу, – Нортон уважно поглянув на сумку.

– Я новенький, щойно на пошту прийшов.

Нортон пiдозрiло окинув поглядом спортивну статуру поштаря.

– Ану дай глянути в сумку, – вимогливо сказав вiн.

Поштар iз задоволенням скинув важку сумку на землю, всiм своiм виглядом демонструючи доброзичливiсть та гарний настрiй.

– На, дивися, поки очi не повилазять! – засмiявся вiн.

Нортон кивнув рядовому охоронцевi, щоб той оглянув сумку. Охоронець повиймав пачки газет та журналiв – у цьому вiддiленнi сумки нiчого зайвого не було. Із другого вiддiлення дiстали грубу пачку листiв, яка наче теж нiякоi небезпеки не складала, та Нортон був досвiдченим охоронцем, до того ж, зовсiм недавно скiнчив спецiальнi курси пiдвищення версiй.

– Ну-бо дай глянути листа.

Поштар попорпався в сумцi, знайшов у пачцi потрiбного листа та простяг Нортону. Той уважно помацав конверта, навiть обнюхав його, не вдовольнився зовнiшнiм оглядом i передав рядовому охоронцевi:

– Пiди переглянь на установцi.

Отут усе й сталося. Поштар, у якого руки, пiсля того, як вiн поклав сумку на землю, звiльнилися, з диким криком «Кi-iй-я-а!» зробив вiдволiкаючий рух рукою та брикнув охоронця в щелепу.

– А-а-а! Ось ви як! – заволав поштар, нiби м'ячик вiдскочив вiд сумки та звiвся на ноги. – Ото вже я вас! – i пiсля цього раптом розвернувся та кинувся навтьоки. За ним нiхто не погнався, навпаки – увага всiх присутнiх зосередилася на листi, який упав на землю. З усiма можливими пересторогами його оглянули на спецiальному устаткуваннi. Виявилося, що не даремно.