Вихідний формат

Великий Процесор почув про таке диво й запросив Дроника до Головного палацу, де той i продемонстрував своi здiбностi. Великий Процесор, який пiсля цiеi демонстрацii довго перебував у станi цiлковитого потрясiння, запропонував Дронику залишитися в палацi та вiдвiдувати школу разом iз принцесою Інформою, водночас працюючи блазнем, бо iнших вiльних посад, та ще й для хлопчакiв такого вiку, в палацi на той час не було. Дроник доволi швидко освоiвся в палацi, потоваришував зi всiма його мешканцями, був у найкращих стосунках iз принцесою Інформою, яку не раз дивував своiми незвичайними здiбностями.

А на початку лiта його здiбностi допомогли вiдбитися вiд лютого та надзвичайно потужного вiрусу Макровiра.

– Ваша Високосте! Вас запрошуе пан Великий Процесор.

– Хiба тобi очi повилазили? Чи не бачиш, що ii Високiсть зайнята? Вона робить манiкюр.

Капi Лок страшенно не подобалося, коли ii роботу переривали. Вона була впевнена, що нема нiчого важливiшого для молодоi дiвчини, анiж спроби стати ще привабливiшою.

А манiкюр – важлива складова зовнiшнього вигляду кожноi молодоi дiвчини, тим бiльше, принцеси.

– Капко, ну, ти взагалi вже… – розгублено промимрив Дроник. – Принцесу батько гукае, тобi що, незрозумiло? А ти iй нiгтi вимочуеш! Капець – ось ти хто!

– Дронику, я тебе зараз уб'ю! – не на жарт розлютилася Капа.

– Припинiть обое! – посмiхнулася принцеса. – Капо, ми продовжимо пiзнiше. Дронику, передай батьковi, що я зараз буду.

– Так, панi. Ось так тобi Капцю! Вчися, як треба бути слухняною.

Манiкюр, педикюр… – передражнив блазень Капу Лок та насвистуючи пiд нiс веселу мелодiю покрокував через велику спальню принцеси до виходу.

– Не свисти – грошей не буде, – навздогiн гукнула Капа.

– А-а, – не обертаючись, махнув рукою блазень, – iх як не було, як досi нема, так не передбачаеться й у майбутньому.

– А що за термiновiсть така? – в спину йому кинула запитання Інформа.

* * *

Собака швидко озирнувся на гучний голос:

– А-г-р-рр! – захлинувся вiн слиною вiд обурення: хто ще наважився зайти на подвiр'я, яке вiн охороняе? Без будь-якого попередження та зволiкання собака плигнув на вершника, вчепився йому в ногу.

– Ти!!! – загорлав вершник, у якого в чоботi, прокушеному наскрiзь, захлюпала кров. – Тварюко!!!

Вершник навiдлiг ударив собаку промiж вух кулаком у твердий рукавицi з грубоi шкiри. Пес навiть не здригнувся, тiльки заплющив очi та притис вуха, але ноги зi своiх страшних iкол не випустив.