Таємниця Великого Сканера

Скафандри прибрали в спецiальний вiдсiк, Шаната сiла за бортовий комп'ютер, i дуже швидко курс до сузiр'я Зеленого Пса було розраховано, перевiрено в Центрi керування польотом i введено в комп'ютер, який вiдповiдав за режим пересування в пiдпросторi. Усi зайняли своi мiсця, i Кадим за наказом командира ввiмкнув маршовий двигун.

Роздiл 2

Спочатку начебто нiчого й не сталося, тiльки штовхнуло несильно, й зiрки на екранах розмазалися, як це iнодi показують у фантастичних фiльмах. Шанату трiшки занудило, й вона скривилася.

Перевантаження не було, всi спокiйно сидiли в своiх крiслах, Васла навiть длубався в носi, а потiм голосно чхнув, вiд чого Кадим здригнувся.

– Не чхай пiд руку! – неголосно сказав вiн, уважно дивлячись на покази приладiв. Нарештi вони вiдчули, що iх легко втисло в крiсла.

– Приiхали, – сказала Шаната.

– Так швидко? – зачудувався Кадим. Йому було шкода розставатися з крiслом пiлота.

– Пiдпростiр – це клас! – посмiхнувся Дроник. – Джик – i на мiсцi!

– Виходь на навколопланетну орбiту, подивимося, куди краще човника саджати.

Кадим кивнув, а Шаната вiдразу навантажила свiй комп'ютер новим розрахунком. Планетолiт, здавалося, завис нерухомо над планетою, хоча насправдi просто обертався разом iз нею на однаковiй швидкостi.

– Додай трiшки, – попросив Рикпет, – так ми нiчого не побачимо.

Кадим на кiлька секунд увiмкнув планетарний двигун, швидкiсть збiльшилася, i вони почали облiт планети Ц. Побачили тiльки один величезний материк i безкраiй, дуже гарний з космосу блакитний океан.

Кривий рiг материка, що тягся майже до полюса, вiдтинала гряда гiр. З висоти орбiти бiлi хмари, пiдсвiченi двома сонцями, були просто чудовi.

– У них, напевне, дуже коротка нiч, – припустив Рикпет, – два сонця!

– Це… як його… А спати коли?

– Вони на нiч темнi пов'язки на очi надягають! – засмiявся Кадим.

– А, може, в них узагалi ночi нема! І не сплять вони зовсiм, – висловила свою думку штурман експедицii, – у них, швидше за все, iнакше, нiж у нас.

Причина едина – це iнша планета!

– Красиво все-таки… – мрiйливо промовив Дроник, – Кнопу[2 - Одна з героiнь книжки «Канiкули для Інформи».] б сюди, щоб теж помилувалася…

– Це справи не стосуеться, у всякому разi, поки що, – припинив балаканину командир. – Сiдати будемо поруч iз великим мiстом.

З орбiти було видно, що мiсто, розташоване на березi океану, величезне. На материку була безлiч iнших мiст, але набагато менших.