Таємниця Великого Сканера

– Прошу вас, – вiн спокiйно подивився на того, хто тримав у руцi магнiтний випромiнювач, – давайте поговоримо. Я розповiм вам, хто я i звiдки, а далi ви вже будете вирiшувати, що зi мною робити. У всякому разi, ми не вороги, я вас запевняю.

Не так слова, як тон, яким вони були сказанi, заспокоiли й господаря, i тих, хто працював у кiмнатi.

– Гаразд, – погодився Брейк, – розповiдай.

– Я це… – почав Дроник зовсiм як Васла. – Я не з вашоi планети…

– Тобто ти хочеш сказати, що не з планети Ц, а з iншоi, зовсiм з iншоi планети? – перепитав один iз бiлохалатних.

– Чи чули ви що-небудь про Великого Процесора?

– Про кого Великого? – Брейк недовiрливо схилив голову до плеча й примружив око. – На нашiй планетi е тiльки один Великий – Його Дигiтальна Величнiсть, Директор планети пан Великий Сканер.

– Не знаете Великого Процесора, Володаря та Пана Заекрання, Жорстких Дискiв, Чипiв i Числень?

Усi перезирнулися й здивовано знизали плечима.

– Це iм'я нам нi про що не говорить, – вiдповiв за всiх Брейк.

– Великий Процесор командуе всiм цим, – Дроник невиразно обвiв руками коло.

– І нашою планетою? – недовiрливо перепитав Брейк.

– І вашою планетою, – впевнено пiдтвердив Дроник.

– Ха! Брешеш ти все, хлопче, – гмикнув один iз учених, – як це вiн може командувати всiма, якщо ми його навiть не знаемо? От Брейка знаемо, i йому пiдкоряемось, виходить, вiн нами командуе, а твого Великого Процесора ми не знаемо!

– Це нiчого не значить.

– Ось тобi й маеш! – здивувався Брейк. – Як можна пiдкорятися тому, кого не знаеш?

– Що ви знаете про закон Всесвiтнього тяжiння? – несподiвано запитав Дроник.

– Усесвiтнього тяжiння? – розгублено перепитав Брейк. – Ви чули що-небудь про такий закон? – звернувся вiн до друзiв.

Тi похитали головами.

– Директор планети такого закону начебто ще не видавав…

Дроник узяв зi столу перше, що трапилося пiд руку, – це був грубий зошит.

– Проте це не заважае йому справно працювати, – i розняв пальцi.

Зошит голосно ляпнув об пiдлогу, Брейк i всi його друзi здригнулися.

– Добре, припустимо, е такий Процесор… – почав Брейк.

– Великий Процесор, – виправив його Дроник.

– Гаразд, – погодився Брейк i наблизився до прибульця, – що з того? Ти тут до чого?

– А до того! Це вiн мене послав сюди. І не тiльки мене, i ось чому…

І Дроник коротко розповiв, хто вiн, звiдки й чому тут з'явився.