Канікули для Інформи

– Не мiг екран ширше завести, – жартiвливо дорiкнула вона Сергiйковi.

Нарештi принцеса повнiстю опинилася в кiмнатi. Вона обтрусилася, окинула швидким поглядом кiмнату в пошуках дзеркала i, нiчого не знайшовши, поправила зачiску навпомацки. Доки принцеса займалася своiм зовнiшнiм виглядом, з екрана вилетiв Чипсет. Зробивши короткий перекид, вiн усе ж таки не змiг ухилитися вiд зустрiчi з одежною шафою. Бумс! – пролунав глухий удар.

– Уф! – коротко скрикнув Чипсет. – Понаставили тут…

– Атож, Сергiйку, покоi в тебе не зовсiм… тобто, не дуже королiвськi, – докинула принцеса.

– Та вже якi е, – майже образився хлопець.

– Та все гаразд, не бери в голову. Ну, здрастуй, Ваша Величносте! Я вважала, що у фiзичному свiтi королi живуть краще!

– О, принцесо… – посмiхаючись, Сергiйко вклонився й жартiвливо потряс перед собою рукою, наче якийсь придворний. – Тiльки знаеш, Інформо, тут краще без титулiв. Хоч це i порушення протоколу, зате цiкавих буде менше, а то життя не дадуть, згода?

– Нехай… А ти, начебто, i не радий мене бачити?

– Та ти що?! Я просто це… ну… розгубився.

Ти стала такою… такою… – у Сергiйка навiть не вистачило слiв сказати, якою стала принцеса за той час, доки вiн ii не бачив.

– Якою?

– Ну…

– То якою? – вимогливо запитала Інформа, навiть каблучком пристукнула. Хоча прекрасно знала, якою вона стала. Дзеркал у Головному палацi достатньо, i заглядала вона в них разiв двадцять на день, та й комплiментiв вiд придворних при кожнiй зустрiчi вистачало з надлишком, але iй хотiлося почути що-небудь приемне саме вiд Сергiйка.

– Це… класною… – нарештi вимучив з себе остаточно знiяковiлий хлопець. – Нi, – немов у вир головою раптом кинувся вiн, – гарною! Я кращоi дiвчини в життi не зустрiчав!

– Отож-бо! – Принцеса зненацька обiйняла Сергiйка та поцiлувала в щоку. Хлопець вiд несподiванки немов одерев'янiв i залився яскравим рум'янцем.

– Ну, показуй своi покоi, – попрохала Інформа.

– А що iх показувати, – укотре за останнi кiлька хвилин знiяковiв Сергiйко, – це й е моi «покоi».

Я в них живу. Йдемо, – вiн узяв принцесу за руку й повiв показувати квартиру. У його розумiннi це була цiлком нормальна трикiмнатна квартира. Багато хто з його друзiв жили гiрше. Але нiяка мiська квартира не може, звичайно, зрiвнятися з королiвським палацом.

– Це кухня. Тут ми готуемо iжу й обiдаемо. А отут сплять мама з татом… А це велика кiмната, тут ми дивимося телевiзор i приймаемо гостей.