Канікули для Інформи

 – Тож попрошу…

– Чипсете, йому треба заплатити. Так вiн нiчого не скаже, – прошепотiв Сергiйко.

– Заплатити? Як це? За що? – здивувався й обурився одночасно дворецький Великого Процесора.

– Чипсете, вiн може нiчого й не сказати. В його обов'язки не входить стежити за клiентами, – спробував пояснити Сергiйко поведiнку офiцiанта.

– Але Інформа ж не пересiчний клiент!

– Це для нас з тобою! А йому яка рiзниця?

Чипсет дiстав кiлька папiрцiв:

– Цього вистачить?

Сергiйко взяв один i простягнув офiцiантовi, той одразу посмiхнувся.

– У мене дуже гарна пам'ять, – сказав той, – слiдом за дiвчиною зайшли двое…

Вiн докладно описав Довгого та Товстого, розповiв, як Довгий раптом знепритомнiв, упавши просто посеред залу, як дiвчина допомогла Товстому винести Довгого на вулицю.

– Бiльше я ii не бачив. Назад вона не повернулася, – закiнчив свою розповiдь офiцiант. – Хоча перед цим замовила сiк та тiстечка.

– Ти сам бачив, як цей… ну… Довгий знепритомнiв?

– Я в цей час на кухнi був, потiм грюкiт почув.

Сергiйко замислився, кинув довкола поглядом, а потiм звернувся до Чипсета:

– Нумо, сядь до столика, де Інформа сидiла.

Чипсет сiв за столик та запитально подивився на Сергiйка.

– Нi, – раптом утрутився офiцiант.

– Щось не так?

– Вона сидiла спиною до дверей, ось на цьому стiльцi, – офiцiант показав на стiлець.

– Точно? – перепитав Сергiйко.

– Абсолютно. Я ще подумав, що сам би так нiколи не сiв.

– А цi двое де сидiли? – продовжував запитувати Сергiйко.

Офiцiант пiдiйшов до першого вiд вхiдних дверей столика.

– Отут? – здивувався Сергiйко. – А на яких стiльцях?

– Отут i отут, – показав офiцiант на два стiльцi по один бiк столу. Дверi, коли були вiдчиненi, ледь-ледь не торкалися iхнiх спинок.

– Чипсете, ти сiв би на цi стiльцi, якби у залi були iншi вiльнi мiсця?

– Та нi, – розгублено вiдповiв Чипсет, не розумiючи, куди веде Сергiйко.

– А потiм, коли офiцiант пiшов на кухню, цей… ну… Довгий, раптом непритомнiе посеред кав'ярнi. Як вiн опинився за спиною Інформи? І цей другий теж?

– Ще той товстий щось казав дiвчинi про машину, – знов утрутився офiцiант.

– Машину? Яку машину? – одразу вчепився в нього Сергiйко.

– Не знаю. Товстий просто сказав, що в них е машина. А потiм мотор запрацював. Гучно так. Здаеться, що це був мiкроавтобус з дизелем.