Канікули для Інформи

«От було б цiкаво прокотитися на ньому… Величезний… Наче мiсто!»

* * *

Костя й Герич продовжували повiльно пiдсмажуватися на даху. В очах уже миготiло вiд численних засмаглих плечей, рук, нiг й сорочок, спiдниць i сарафанiв яскравих кольорiв. Учора Герич випадково пiдслухав розмову Інформи з Сергiйком, i вони вирiшили спробувати провернути свою справу сьогоднi, просто в Рiчпорту.

– От не таланить, – неголосно кинув Костя, – спека, мов на сковорiдцi… Ще трохи, i я пiдгорю, немов котлета, яку проспала погана куховарка…

– Онде вона! Бачу! – раптом скрикнув Герич.

– Де?! – пiдстрибнув на мiсцi Костик, одразу припав до бiнокля та заводив ним по всьому майдану, на якому товклося безлiч народу.

– Та тихо ти! Не штовхайся… Загубив… Ага, осьде вона! Сьомий причал…

– Так… – Костик заводив бiноклем повiльнiше, знайшов сьомий причал i почав уважно вдивлятися в натовп, шукаючи принцесу.

– Третiй стовп праворуч… Бачиш? І ще три пальцi вправо… У жовтiй футболцi й джинсах… Ну?

– Нумо, нумо… Є! Знайшов красуню, – Костик дiстав мобiлку.

Костик знову почав натискати кнопки телефону.

– Лисий? Агов! Вiдгукнися… Слухай-но, Лисий, вона одна залишилася. Товстий з Довгим тупотять за нею. Будь напоготовi! Зрозумiло?

* * *

Інформi набридло стояти на осоннi, i вона пiшла до невеликоi кав'ярнi з симпатичною назвою «Не ходи голодний».

– І не буду, – пробурмотiла дiвчина, – чого це я мушу ходити голодною?

Задзвенiли дзвiночки, яких торкнулися вiдчиненi дверi. У кав'ярнi було прохолодно, на стiнцi ледь чутно дзижчав великий кондицiонер. Дiвчина пройшла вперед, обрала столик посерединi залу та сiла на зручний стiлець спиною до вхiдних дверей. Раз у раз вона поглядала у велике вiкно, з якого було гарно видно мiсце, де вона тiльки що чекала на друзiв.

«Зачекаю тут, – подумала Інформа, – Чипсет прийде, я iх теж сюди покличу.

На дзенькiт дзвiночкiв у зал вискочив офiцiант i заспiшив до столика.

Хвилину по тому знову дзенькнули дзвiночки, i до кав'ярнi зайшли двое чоловiкiв, одягнених, немов близнюки: у джинси, сiрi сорочки, кросiвки однакового кольору та темнi окуляри. Один з них був худий i високий, а другий товстий i низький. Вони мовчки переглянулися й сiли за столик поруч з вхiдними дверима.