Інсомвіта. Психологічний трилер з елементами детективу

– А чим допоможе нам психолог? – помiркувавши, спитав Роберт.

– З його допомогою ми спробуемо щонайменше iдентифiкувати вас i в разi наявностi iдентифiкувати iншi особистостi в пiдсвiдомостi Тревора. Розумiете, ким би ви себе особисто не iдентифiкували, для мене поки що саме ви живете в пiдсвiдомостi Тревора. З вашим психологом я хочу дещо дослiдити. Можливо, ви його i не знайдете. Але якщо вiн iснуе, то це, можливо, ще одна особистiсть. І таких особистостей може бути дуже багато. Нам слiд визначити iхню кiлькiсть, i тодi ми зможемо зрозумiти, з чим, а найiмовiрнiше, з ким маемо справу.

– Це якась маячня, Амандо. У мене зовсiм iнша пам'ять, нiж у Тревора. Я живу тут власним життям i до сьогоднi я нiяк не мiг проявлятися в життi Тревора. У мене тут робота, наречена, друзi, обставини, врештi-решт… Життя Тревора для мене – це мiй перманентний сон, сновидiння i не бiльше. А щодо його життя, то в ньому я лишень стороннiй спостерiгач.

– Я все розумiю, Роберте. Здiбностi нашого мозку мало вивчено, а деякi його функцiональнi можливостi не вивчено зовсiм i е загадкою навiть для фахiвцiв.

Психологiя…

– Амандо, зрозумiйте ж, що зараз, коли ви закiнчите цей сеанс, я прокинуся i пiду у своiх справах. Просто зараз, у цей час, я перебуваю в готелi в Лондонi i через кiлька годин у мене лiтак до Праги, де на мене чекають колеги, моя дiвчина. А вночi, коли я ляжу спати, до мене знову прийде сновидiння, де я бачитиму ваш свiт очима Тревора. Так було завжди.

– Давайте хоча б спробуемо зробити це, Роберте.

З чогось же треба починати. Мозок – дуже складний об'ект для вивчення. Ми ж спробуемо через пiдсвiдомiсть встановити iстину. І це важливо, передусiм, для вас, адже саме ви перебуваете в пошуку. Чи не так?

– Добре, – трохи помiркувавши, погодився Роберт. – Ми зробимо це. Я завтра прилечу до Праги i спробую знайти психiатра. Але що менi йому сказати? Як пояснити все?

– А не треба йому нiчого пояснювати. Просто розкажiть йому все, що знаете про себе, i вiн вирiшуватиме сам, що робити.

Я впевнена, що вiн погодиться провести цей експеримент. Хоча в реальному життi вас вважали б божевiльним.

– Скiльки у нас е часу?

– Я не знаю, якщо дотримуватися ваших переконань, то тут керуете процесом ви, а ми лишень ваше сновидiння. Та якщо серйозно, я думаю, у нас е день або щонайбiльше два. Я спробую призначити Треворовi ще один сеанс на завтра.

Невдовзi Аманда перервала розмову i вивела Тревора зi стану сну.

Диктофон вимкнувся.