Антивірус

– Ну, хiба що за протоколом…

– То що, Сергiйку, не виходить Глюкландiю побудувати?

– Так, – пожвавився той, вiдчувши в знайомiй темi твердий грунт пiд ногами, – щоразу бракуе то часу, то людей, то металу, ну i взагалi…

– Сумно, сумно… Гра ж не надто складна, га? Тiльки пiдхiд треба правильний знайти!

– Як не складна? – почав гарячкувати Сергiйко, який уже цiлком освоiвся у новiй обстановцi. – Як це не складна, якщо я жодного разу не виграв? Я в ходилки грав, i в стрiлялки теж, у перегони… І завжди вигравав, нехай не з першого разу, але вигравав!

– У стрiлялки та в перегони вигравати – багато розуму не треба! – почувся голос ззаду.

Нiхто не помiтив, як до кiмнати знову повернулася Інформа. «Ото вже бешкетниця», – подумав Сергiйко.

– А ти, тату, його до Глюкландii вiдправ. Нехай вiн справдi там королем побуде, тодi й дiзнаеться, як глюкам iз таким королем живеться! – зовсiм несподiвано запропонувала принцеса.

– Інформо, як ти можеш… – почала вичитувати принцесу королева, але ii перебив Великий Процесор:

– А що, гарна думка, доню.

– Як це? Справжнiм? – не одразу зрозумiв «посол фiзичного свiту».

– Найсправжнiсiньким, – посмiхнувся Великий Процесор.

– А у мене вийде?

– Ну, цього я не знаю. Усе вiд тебе залежить. Чипсет пiде з тобою, про всяк випадок, щоб ти там дров не наламав. Ну як, пiдеш?

Сергiйко вагався. Йому стало страшно: а раптом у нього нiчого не вийде, що буде тодi з Глюкландiею? А з ним що буде?

– Ну ж бо! – пiдбадьорив його Великий Процесор.

– Що, нiяк? – вставила ехидна принцеса, i цi слова вирiшили справу. Знеславитися перед дiвчиськом було Сергiйковi понад силу, i вiн нiби стрибнув з високого берега в рiчку:

– Гаразд, я спробую.

Дверi прочинилися.

– Чаi, мiй пане, чаi i закуски! – урочисто проголосив Чипсет.

До кабiнету, штовхаючи перед собою сервiрувальний столик, увiйшла миловидна дiвчина в кокетливому фартушку й слiпучо бiлiй накрохмаленiй наколцi на високiй зачiсцi.

«Зовсiм, як у буфетi на вокзалi», – подумав Сергiйко.

Дiвчина посмiхнулася i пiдкотила столик до гостя.

– Прошу, – запросив його до чаювання Великий Процесор. – Маплато, Інформо… Прошу до чаю. Чипсете, – звернувся вiн до дворецького, – на тебе покладаеться вiдповiдальна мiсiя: супроводжуватимеш нашого гостя до Глюкландii, куди вiн призначаеться королем.