Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя

Серед козакiв знайдеться перекладач, щоб донести до вух свого отамана моi слова i передати менi вiдповiдь?

Серед запорожцiв, як i серед жителiв Михайлiвки, багато знали не один десяток слiв по-татарськи або по-ту-рецьки, а деякi i вiд бiди могли говорити, але взяти на себе смiливiсть тлумачити настiльки важливу розмову не наважився нiхто.

– Я можу, якщо треба… – звернувся до отамана Лис, якого сердили i невдача, що спiткала iх на переправi, i загибель товариша. Та й полон не додав Семеновi самоповаги, хоча звiльнитися зумiв сам, не чекаючи допомоги.

– Знаеш татарську?

– Знаю.

– Добро. Тодi запитай для початку у голомозого, з чого вiн узяв, що тут козаки е?

Семен досить спритно видерся на вiз, теж пiдняв вгору руку i голосно, по-татарськи, повторив запитання курiнного отамана.

Салах-Гiрей розсмiявся, але вiдповiв:

– Нехай отаман козакiв не дивиться на мiй вiк. Мене вчили хорошi наставники. Я можу багато сказати у вiдповiдь, але думаю, досить i того, що у селян не було мушкетiв.

Семен безтурботно перевiв.

– Гм, схоже, цей ханський син не дурний i не пихатий, – кивнув своiм думкам Копито. – Добре… Степан, скажи татариновi, що тут курiнний отаман Вiйська Низового Запорозького Терентiй Копито з товаришами. І що ми готовi послухати його слова.

– Я не дарма назвав себе, отамане, – демонстративно провiв рукою по безвусому обличчю Салах-Гiрей. – Ти повинен бути досвiдченим воiном i, оскiльки не бачиш бiля мене бунчука, то повинен здогадатися, що це за нашим звичаем означае?

– Так.

– Тодi знаеш i те, що коли в безбунчужний похiд вiдправляеться молодший син, вiн не може повернутися в орду без здобичi. Тим бiльше, – юнак повiв рукою навколо, – втративши стiлькох воiнiв.

– Спiвчуваю, але нiчим не можу допомогти… – гмикнув курiнний отаман. – Навiть заради сина великого хана я не погоджуся вiдправитися разом з усiма цими людьми в неволю.

– Звичайно… Я ж не з’iхав з глузду.

– Тодi, до чого наша розмова? Ми не здамося, i нiкого не видамо. А тому – iдь сам, поки до нас пiдмога не наспiла. Дими вiд пожеж далеко видно. Напевно i на цей раз якийсь дозор або роз’iзд уже помiтили.

– Помиляешся. Ти нагодився пiзнiше i багато не бачив, отамане. Моi нукери майже нiчого не пiдпалювали. Так що швидкоi допомоги не чекайте.