Тричі не вмирати. Наречена

Стояв би я собi в церквi, на крилосi, та спiвав на славу Господа нашого… Краса i спокiй душi… О! Що за диявол?! – опричник мало не прикусив собi язика i не перелетiв через голову товариша.

А той i сам дивом втримався в сiдлi, коли Примара на всьому скаку раптом зупинився, пробороздив землю переднiми копитами, не доскакавши до заповiтноi грушi добрий шмат вулицi.

– Здурiв, отамане?! – вигукнув обурено Небаба, хапаючи коня за пишну гриву.

«Далi самi йдiть… – вибачливо пробурмотiв Примара.

– Ось тобi й маеш… Знову наш Тарас щось вичудив, – покрутив головою опричник. – От же ж, Степане, послав тобi Господь побратима, а менi – товариша. Саме про таких люди i кажуть, що за ними на вербах золотi грушки ростуть.

– Про грушки потiм, друзi… – кинувся до них Куниця. – Ставайте отут, збоку i наперед не пхайтеся. Просили господарi iм не заважати.

А в село, з вереском i оглушливим свистом, розкручуючи над головами аркани, виглядаючи жадiбними очима здобич, уже влiтав перший десяток верхових.

– Ми що, так i стоятимемо? – збуджено вигукнув опричник.

– Поки потреба не виникне… – пiдтвердив Куниця. – Не квапся… Наш час ще не настав. Тутешнiй староста настiйно просив не плутатися пiд ногами. Вдоволимо прохання нечистi. Заодно подивимось: на що упирi здатнi… Рiзне може трапитися.

В Ордi здавна заведено пiдбирати в кожну сотню коней приблизно рiвноi статi, щоб вершники трималися разом, а не розсипалися в бою i не розтягувалися ниткою по степу, коли бiльш жвавi скакуни випередять повiльнiших. Але i вершники теж рiзнi. І як не пiдганяли своiх коней найсильнiшi i рослi, а значить, i найважчi – невисокi i худорлявi товаришi завжди i всюди встигали першими. Інший раз, залишаючи далеко позаду основну частину загону.

Татарин, котрий мчав поперед всiх, пiдвiвся в стременах, розмахнувся i спритно накинув петлю на плечi молодий селянцi, що присiла вiд жаху, просто посеред вулицi. Не сподiваючись вiд переляканоi жiнки нiякого опору, воiн навiть не став накидати кiнець мотузки за луку сiдла, як робив зазвичай, гасячи ривок, – а всього лише мiцнiше стиснув аркан у кулацi.