Тричі не вмирати. Наречена

Але мудрий Абу Алi iбн Хази казав, що навiть пiр’iнкою можна протерти в каменi дiрку, якщо терти досить довго i вперто… То як, дозволиш шов розпороти?

– Що?! – в наступну мить кульбака була вирвана з рук шаманки Степаном, що як ошпарений схопився на ноги. – Дай сюди! Сам подивлюся! – i додав дрижачим вiд хвилювання голосом: – Друзi! Якщо не помиляюся, то ми знайшли… те, що шукали… І ще… Не гнiвайся, Тарасе, але думаю, що полонянцi краще не бачити нашу знахiдку…

– Пропонуеш вбити ii? – звiв брови Куниця.

– Навiщо? – у свою чергу здивувався Степан. – Давайте зав’яжемо iй очi та й вiдведемо вбiк…

– Дивуюся я тобi, друже чарiвник, – скривився Куниця. – А дурнiшого нiчого придумати не мiг? Або ти вкрай забув, що Галлiя шаманка i в знаннi магii набагато сильнiша за тебе… Тож бачити може не тiльки очима, i не тiльки крiзь морок… Про що ти, як я помiтив, все ж здогадався… – Тарас недвозначно вказав поглядом на своi шаровари, котрi надiв побратим взамiн вичаруваних.

– Це ви про що зараз? – пiдозрiло подивився на Небабу Орлов. – Хто i що може?

– Не бери в голову, – поквапно вiдмахнувся той. – Краще подай нiж, подивимося, що Тимофiй Куниця вiд чужих очей пiд сiдницею ховав?

Пiд час сумбурноi розмови дiвчина тiльки клiпала, здивовано поглядаючи на чоловiкiв, що так несподiвано розхвилювалися через ii нехитре бажання поправити пiдкладку старого сiдла. Але, почувши iм’я Тимофiя, охнула i мимоволi зробила крок убiк Небаби.

– Що таке? – моментально зреагував опричник.

– Про релiквiю?.. Котра гяурам дiсталася?..

– Саме. Розповiдай, що тобi про це вiдомо? І звiдки!

– Ну, як же… – не стала огинатися i доволi охоче пояснила шаманка: – Ще взимку бiля всiх наметiв i кибиток глашатай прокричав, що того, хто знайде заховану козаком Тимофiем Куницею священну релiквiю, котру шайтан викрав у Аллаха i подарував гяурам, султан обсипле золотом i назве единокровним братом.

– Оце молодцi, бусурмани голомозi.

– Думаете, чому в цьому роцi по ясир йде не два-три стiйбища, як зазвичай, а майже вся Кримська орда зрушила зi своiх кочовищ? – продовжила дiвчина. – Триста тисяч шабель! А з ними п’ятдесят тисяч добiрних сипаiв i яничар з Високоi Порти.