Циганка за мільйон

– Орест, навiщо ти мене шукав? – нагадав про себе Петро. Вiн не хотiв стати свiдком першого поцiлунку цiеi парочки.

– По-перше, ти сам велiв йти за тобою… – почав брат.

– Щось ти не дуже квапився.

– …а по-друге, Кирило вже тут. І вiн бажае зустрiтися з тобою.

Це була гарна новина. Чим швидше вони поставлять крапку у цiй справi, тим швидше вiн почне наводити у будинку власний порядок.

Петро хотiв покликати Ореста з собою на зустрiч, але брат все одно не пiшов би, тому що в його головi зараз блудили зовсiм iншi думки.

Роздiл 5

Кирило Кугат вже в дев’яносто п’ятий раз оглядав залу, в якiй йому доводилося чекати на нового господаря цього великого будинку. Шушков на зустрiч не поспiшав! Зате на депутата, обережно прошмигуючи повз дверей, витрiщалися цигани, якi безперестану носилися по будiвлi.

Петру потрiбно якомога швидше привести справи з новою нерухомiстю до ладу та взяти керування у власнi руки.

Ну, взагалi-то саме тому вiн тут. Щоб пiдтримати друга й остаточно впевнитися, що цигани пiд iхнiм керiвництвом не викинуть нiякоi дурницi. Для цього Кирилу потрiбно буде зробити неможливе – умовити Петра одружитися з онукою барона. Депутат сподiвався, що дiвчина виявиться принаймнi гарненькою, щоб спростити йому й без того не легке завдання.

– Привiт, Кiр! – Звернувся до нього Шушков ледве з’явившись у залi. Проте йшов вiн з грацiею людини, яка нiкуди не поспiшае.

Губи депутата перетворилися на тонку лiнiю. Вiн дивився на друга безжальними зеленими очима.

Петро стiйко витримав цей погляд i Кiр нарештi посмiхнувся чоловiку так широко, що стали помiтнi першi вiковi зморшки.

– Радий тебе бачити у моему новому житлi. Але що ти тут робиш? – Вiдразу ж вирiшив уточнити Шушков.

– Ось як ти зустрiчаеш гостей, Петро? Навiть не запитаеш як я доiхав? – Посмiшка Кiра стала ще ширшою, велетенськi руки обхопили нового господаря та по дружньому поплескали по спинi.

Шушков посмiхнувся. Навiть не зважаючи на обставини, через якi Кiр прибув до його будинку, вiн був радий бачити друга.

– Я знаю, що за кермом своеi тачки ти як риба у водi, тож i не запитую як доiхав. Дороги сюди просторi й добре асфальтованi, а за таких умов твiй «Мустанг» мчав швидше за блискавку на небi.

– Що правда, то правда, – погодився Кiр.