Дарина – королева Франції, або Шляхами пірамід

Сiрий короткошерстий кiт проiгнорував намагання нагодувати себе чiпсами, та з перiодичнiстю у 10 хвилин проходив повз: то в один, то в iнший бiк, самою кромкою води, а часом i по лапи в самiй водi.

– Гляньте, вiн же рибалка! Рибку ловить, патрулюе. Вмерти вiд смiху!

Тваринка дiйсно ретельно обходила своi володiння, i iй було байдуже до маленькоi негаласливоi компанii у кiлькох метрах вiд патрульованоi смуги.

– А давайте за фараона! – й Микола налив дiвчатам по половинi стаканчика пива. Решту зайняла пiна.

– А давайте!

Десь на фарватерi неголосно пророкотiв мотор – певно, рибальського човна, який попрямував далi уверх течiею.

Спокiйне Днiпрове плесо, таке ж чорно-сине, як i небо, сягало горизонту, де непомiтно зливалося з небесами. В ньому дивним чином вiддзеркалювалися бiлi, блакитнi, жовтi зiрки, – й вiд того здавалося, що сидиш на самому краю землi.

Тиша нависла над свiтом.

– Я перепрошую, що знову про гробницi…

Дiвчата засмiялися.

– Але ж для чого вони тодi потрiбнi були, як не для поховань?

– Це загадка.

Нiхто не може дати точноi вiдповiдi. Є версiя, що пiрамiдальнi споруди охоплювала всю Землю та являли собою якусь енергетичну систему. Чи то для акумулювання електромагнiтноi енергii Землi, чи то для перемiщень у просторi й навiть часi. Жодна версiя не доказана, поки хтось не скористаеться цiею системою i не потрапить кудись…

– Ну так. Зайшов у пiрамiду в Єгиптi, а вийшов у Китаi. І що потiм робить без вiзи?

Компанiя знову залилася смiхом.

– В Китаi теж е пiрамiди. Але iх не дослiджують. Це заборонено.

Дарина вiдпила трохи пива з пластикового стаканчика, i захрумтiла чiпсами.

Праворуч, тобто на сходi, з гладкоi чорноi води виринали одна за одною зiрки сузiр’я Орiона. Спочатку показалися «руки» й «голова», потiм по однiй зiрочцi став витягуватись пояс. Орiон наче вiдкинувся трохи на спину, спрямувавши свiй уявний погляд просто догори, у безкрай невiдомих свiтiв. Не точно вертикально, але близько до цього, поволi виринав з Днiпра його пояс.

– Гляньте! Що це?

– Де?

– Просто на обрii, лiворуч вiд Орiона!

Дарина вже хвилин п’ять вдивлялася у маленький жовтогарячий вогник на лiнii горизонту. Певно, занадто яскравий лiхтар якоiсь яхти чи земснаряду далеко на фарватерi. Вiн потроху бiльшав i витягався, аж поки не зiгнувся дужечкою – начебто людина вдалинi, схилившись, щось читае на телефонi, освiтлюючи свою постать з одного боку.

Стовпчик свiтла дедалi зростав.