Ключник світів

– Привiт, серед вас е Дарина? – звернувся вiн до дiвчат.

– Так, – поспiшила вiдповiсти Дарина, – це я.

– Дуже приемно. Я принiс вам те, що ви просили.

Хлопець незграбно вiдкрив портфель i витягнув звiдти значних розмiрiв книгу. Вiн обережно передав ii Даринi.

– А вам не шкода прямо пiд дощем продавати такий раритет? – втрутилася Лера. – Пропоную пройтися до перехрестя, там е затишне кафе.

Хлопець помiтно напружився.

– Я не придбаю товар, поки його не перевiрю. А пiд дощем це проблематично.

Хлопець схвально захитав головою, сховав книгу i слухняно пiшов за Лерою, яка досить швидко попрямувала убiк перехрестя.

Невелике, але затишне кафе виявилося майже порожнiм, тiльки парочка студентiв про щось сперечалися в самому кутку крихiтноi зали. Новоприбулi вiдвiдувачi розмiстилися за столиком. Сонна офiцiантка знехотя пiдiйшла прийняти замовлення.

– Нам три кави, будь ласка, i рахунок, – вiдрубала Лера.

Дарина хотiла додати, що iй з молоком, але офiцiантка пiшла геть в одну мить.

– Отже, молодий чоловiче, пропоную познайомитися. Дарину ви вже знаете, а мое iм’я Валерiя, – м'яко, але якось дуже напористо почала Лера.

– Дуже приемно, – перелякано вiдповiв хлопець, – а мое iм’я Родiон.

– Дуже рiдкiсне iм'я, – помiтила Лера.

Хлопець знизав плечима. Молодий пiдприемець помiтно нервував. Його голос став вище, а долонi залишали вологi вiдбитки на гладкiй поверхнi столу.

– Менi здаеться, я вас зараз засмучу, – продовжила Лера, – ми не справжнi покупцi.

Родiон позеленiв. Вiн явно не очiкував такого повороту подiй. Тепер до його хвилювання додалося тремтiння в голосi. Хлопець спробував щось запитати, але вийшло невиразно i пискляво. Навiть Дарина занервувала. Вона не знала, чого можна очiкувати вiд слiдчого при виконаннi.

– Та не переживайте ви так, – заспокоiла Лера хлопця. – Ми тiльки хочемо отримати iнформацiю.

Дарина скоса подивилася на свою напарницю. Вона вiдчувала, що люб'язний тон – це пастка.

Хлопець злегка розслабився. Принесли каву. Аромат гарячого напою трохи розсiяв напруженiсть в повiтрi.

– Отже, Родiон, – почала свiй допит Лера. – Розкажiть нам, звiдки у вас книга «Історiя третього рейху»?

– Вiд бабусi, – трохи вагаючись, вiдповiв хлопець.

– Вiд якоi бабусi? – поцiкавилася Лера.