Ключник світів

– Знаете, – почала вона, – ви можете вважати мене божевiльною старою, але я ось вам що скажу. Вся ця справа нечиста. Не раджу вам туди лiзти.

Вона перейшла майже на шепiт. Даринi i Лерi довелося нагнатися, щоб зрозумiти, про що хоче повiдомити iм лiтня жiнка.

– Я майже впевнена, – шипiла старенька, – що Марiйка займалася рiзними темними обрядами. І померла вiд покарання.

– За якими це ознаками ви зробили такий висновок? – поцiкавилась Лера.

– По-перше: ii квартира завалена рiзними книгами по давнiх культурах, обрядах та iншою лiтературою такого напрямку.

Дарина i Лера подивились одна на одну.

– Дякуемо вам за те, що подiлилися з нами своiми здогадками, – подякувала Лера Єремею Василiвну i спробувала сама вiдкрити дверi.

Але господиня квартири мiцно тримала руку на дверному замку.

– Ось ви менi не вiрите, я дивлюся. А ви труну перевiрте, – дуже тихо прошепотiла Єремея Василiвна.

– Що вибачте? – здивувалась Лера.

– Що чули. Даю вам сто вiдсоткiв, тiла там не знайдете. Я коли заяву подала про вбивство, так мене навiть на впiзнання не пустили. Але ж у Марiйки родичiв то не було.

– А на похоронах ви були присутнi? – припустила Лера.

– А як же. Але труна була закритою. Пояснили це тим, що пiсля розтину невдало зашили, тому провели церемонiю швидко. Я з того часу мордуюся своiми здогадками. Шахрайство це все. А по ночах, менi здаеться, я чую голоси з ii квартири.

У Дарини по тiлу побiгли мурашки. Вона хотiла швидше залишити неприемну спiврозмовницю. Лера також занервувала, хоча цього не виказувала. Слiдча в черговий раз подякувала Єремею Василiвну за розповiдь. Пiсля чого наполегливо повернула ключ у дверному замку. Їй, як i Даринi, хотiлося якомога швидше опинитися за межами похмуроi квартири.

На вулицi виявилося по-весняному добре. Вмить випарувався неприемний осад пiсля староi квартири, де тхне пилом i господарським милом.

– Як щодо того, щоб перекусити? – поцiкавилася Лера. – Тут недалеко е непогане кафе. Там можемо з'iсти по сендвiчу.

– Ти пiсля всього почутого можеш думати про iжу? – здивувалася Дарина.

– А що? Не обiдати тепер? Я, насправдi, не особливо вiрю в усi цi вигадки про духiв i порожнi труни. Хоча я б перевiрила iнформацiю. Правда, не знаю поки яким чином, тому як отримати дозвiл на ексгумацiю тiла практично неможливо.