Ключник світів

Коли полковник закiнчив напутню мову, Валерiя забрала Дарину до себе в кабiнет, щоб ознайомити з iнформацiею, отриманою в ходi розслiдування. Дарина вдихнула запах пилу. Їi пильне око оцiнило робоче мiсце ii майбутньоi напарницi. Крихiтна, витягнута кiмната з вузьким вiкном. По обидва боки вiд дверей масивнi шафи, заваленi тоннами паперiв. Пiд вiкном мiнiатюрний стiл радянських часiв з двома стiльцями. Дарина помiтила схожiсть мiж своiм кабiнетом i кабiнетом слiдчоi. У неi також весь простiр пiд стiнами заставлений полицями, заповненими книгами i паперами.

Рiзниця тiльки в тому, що меблi у Дарини старовиннi з натяком на дорожнечу i в кабiнетi щоранку прибирае прибиральниця. Хоча пил все одно встигае накопичуватися з неймовiрною швидкiстю.

– Ось опис по цiй справi, – Лера передала напарницi худенький швидкозшивач.

В папцi лежали фотографii вiдiрваноi руки, якi Дарина вже бачила i ще знiмки вбитоi дiвчини в блакитнiй трикотажнiй сукнi.

– Це що за фотознiмки? – звернулася вона до слiдчоi.

– А це власниця вiдiрваноi руки.

– Дiйсно? Це означае, ви знаете, кому належав перстень? – радiсно запитала Дарина.

– Нi, на жаль поки не знаемо. Бiля трупа не було виявлено документiв. На набережнiй нiхто ii не впiзнав. У лiкарнi i в морги заявки або дзвiнки, якi могли б пiдiйти по опису нашоi жертви, не надходили. Так що чекаемо. Я сподiвалася, ми зможемо по персню з'ясувати iнформацiю про вбиту. Прикраса, судячи з усього, коштовна. Такi прикраси в клуби i на дискотеки не одягають.

Дмитро Родимович взагалi припустив, що це колекцiйний перстень, тому попросив передати його на оцiнку в аукцiонний дiм. А там, я так розумiю, вiн потрапив до тебе. Цiкавий збiг, правда?

– Не вiрю я у збiги, – вiдповiла Дарина, а пiсля паузи запитала. – Руку знайшли не бiля тiла, вiрно? Труп знаходився на деякiй вiдстанi вiд руки?

– А ти звiдки знаеш, що вони в рiзних мiсцях були? – здивувалася Лера. – Невже Олександр Миколайович розповiв закриту iнформацiю?

– Нi, прочитала в газетi, – вiдмахнулася Дарина.

 – Швидше, це я йому першою розповiла про труп на набережнiй.

Лера усмiхнулася.

– Абсолютно вiрно. Рука знайшлася на Подолi, а тiло на набережнiй там, де е спуски до води. Труп виявили мiсцевi рибалки. Тепер ламаемо голову, як i навiщо рука втекла вiд тiла, – Лера посмiхнулась вiд власного жарту.

Їй здалася смiшною власна фантазiя. Дарина трохи сiпнулася вiд такого гумористичного вiдступу, але для пристойностi теж захихотiла.