Ключник світів

Дiвчина явно лiкувалася або спостерiгалася у лiкарiв, тому якщо в розшуку молодоi особи з такими ознаками немае, то можна спробувати дати опис по лiкарнях.

– Ти вважаеш, вона може бути жива? – поцiкавився Св’ятопятов.

– Це виключено. Якщо руку вiдокремили за життя, то нещаснiй залишалися лiченi секунди. З такими ранами не виживають, – вiдповiв Поленко.

– Мда, не багато, – з розчаруванням прокоментував Св’ятопятов.

– А ти що хотiв? Щоб я тобi iм'я i прiзвище назвав?

– Ось, а ти кажеш толк вiд вас судмедекспертiв е.

Я це все i без тебе вранцi зрозумiв. Теж менi… – але полковник не договорив. До кабiнету увiрвався черговий з дисками в руках.

– Олександр Миколайович, знайшов, – випалив черговий.

– Давай сюди, негiдник, зараз подивимося, що ти там знайшов.

Св’ятопятов взяв диск i засунув в дисковод пошарпаного системного блоку. Той загрозливо загудiв, а через кiлька секунд видав на екран вiкно з вiдеофайлами.

Полковник запустив вiдео, на яке йому вказав черговий. Чорно-бiла камера охоплювала майже все подвiр’я перед вiддiленням.

Всi трое уважно дивилися на монiтор. На другiй хвилинi перегляду на екранi з'явився Дмитро Родимович. Судмедексперт пройшов пiд камерою i зник в дверях.

– Не зрозумiв, – зупинив запис полковник, щоб вiдмотати назад.

В другий раз перегляд нiчого не дав. Нiяких стороннiх осiб не заходило i не виходило.

– Не зрозумiв, – тепер вже сказав Дмитро Родимович. – Я з ним зiткнувся в дверях фактично, коли заходив. Вiн повинен бути на камерах. Давай ще раз.

Пiсля, вже навiть не третього перегляду, черговий побачив своiм тверезим поглядом тiнь, що промайнула пiд камерою саме в той момент, коли Дмитро Родимович зайшов в будiвлю.

– Ось вiн, – вказав пальцем Іван на сiру пляму.

– От, сучий сину, – вилаявся Св’ятопятов. – Як же вiн здогадався, що там камера?

– Так, а чого там здогадуватися? – здивувався черговий. – Висить собi бандура з перепаяними дротами, тiльки слiпий не помiтить.

– І правда, але у нас же ще iнша е, розташована над черговим.

Там вона нова, кольорова, звук пише! – радiсно вигукнув полковник.

Нова камера записувала все на сервер, який знаходився у вiддаленому кабiнетi. Звичайна напiвпiдвального виду комора з великими монiторами i сучасним обладнанням для вiдеоспостереження. Навiщо зробили цю кiмнату, нiхто не знав. Начебто хотiли створити у вiддiленнi спецвiддiл охорони всiх пiд'iздiв цього району. Але щось не склалося на завершальному етапi, тому проект заморозили до кращих часiв.