Шляхами і стежками життя

Пiсля смертi чоловiка Наталена Королева запросила до себе жити сусiдського хлопця – студента технiчноi школи Войтеха, поселивши його в малярськiй майстернi Королiва-Старого, а згодом, пiсля його одруження, передала повнiстю i всю хату. Бо не звикла жити тiльки для себе, думати тiльки про себе.

Саме Войтех i його дружина Марженка поклопоталися, щоб тiло Наталени Королевоi знайшло вiчний спочинок на невеличкому, пiд густими кронами величавих дерев, цвинтарi св. Вацлава поруч iз могилою ii дружини Василя Королiва-Старого.

Доля Кармен-Фернанди-Альфонси-Естрелли-Наталени нагадуе бурхливий гiрський потiк, що несеться з неймовiрною швидкiстю крiзь кам’янi загати, валуни, пiдмитi вируванням пiнистоi води стовбури дерев, долаючи кордони держав i швидкоплинний час. Де б Наталена Королева не з’являлася – в Іспанii чи Францii, Італii чи Єгиптi, Украiнi чи Росii, Польщi чи Персii, на Близькому Сходi чи на Кавказi, врештi-решт, в Чехii – всюди вона намагалася пiзнавати, вивчати культуру та iсторiю цих краiн i народiв та образно трансформувати в оригiнальнi художнi форми, а головне, творчо «зрощувати» з iншими культурами, передусiм iз украiнською.

Вона з дитинства, ще не вповнi усвiдомлюючи, задовго до знайомства й одруження з Василем Королiвим-Старим, зробила свiй культурно-нацiональний вибiр. Украiна для Наталени Королевоi стала такою ж духовно близькою, бiльше того – рiдною, як i Іспанiя. Своерiдними символами душi набутоi в ранньому вiцi пiд час проживання в Борках на Волинi, а згодом у Киевi, батькiвщини стали для неi бабуся Северина i подруга-украiнка Маруся.

У життеписi «Без корiння» Наталена Королева вкладае в уста украiнськоi дiвчини Тайонi-Таiси – ученицi Духовноi дiвочоi семiнарii – власнi символiчнi уявлення та узагальнення про цих двох украiнських жiнок – Северину i Марусю, якi прилучили ii до украiнського духовно-культурного свiту. Вислухавши розповiдi Ноель про свое дитинство i враження вiд спiлкування з цими двома украiнками, Тайона сказала: «Менi здаеться, що ота баба Северина – це прастара Земля Украiнська, опущена аж до повноi байдужости, iнертна до всього й усiх, хто робить ii своею слугою й користае з ii величезних природних багатств… Але ж вона, дарма що зрезигнована й вiдстала вiд поступу iнших сусiднiх земель, вона вперто береже своi дукачi, плахти, намиста, вiрування, казки, спiви, внутрiшнi звичаi – цi найдорожчi своi скарби – i ними прикрашае та оздоблюе молодь…»[35 - Королева Наталена.

Без корiння. Во днi они.