Шляхами і стежками життя

І знову детальнi описи подорожування Індiею, ознайомлення з бiблiотекою i архiвом загадкового Монастиря Вдiв, зокрема з рукописами такоi ж, як i вона, вiчноi мандрiвницi, вiдомоi теософки Єлени Блаватськоi («Жодна казка не може бути фантастичнiшою за життя цiеi вiчноi мандрiвницi, яка ганялась цiлим свiтом за “мудрiстю”»), екзотичнi розповiдi Матерi Вдiв, мрii-сподiвання якнайшвидше побачити рiдний – до солодкого щему серця – Бургос, побувати у передмiстi фееричноi Севiльi – в Макаренi, там, де вона колись розкошувала в товариствi циган…

І знову Наталена Королева у повiстi «Шляхами i стежками життя» розгортае яскраво-образнi сторiнки свого емоцiйного втiшання зустрiччю iз дорогим дядечком Лоренсо, таемним вiдвiдуванням стародавнього родинного гнiзда – палацу Медiнацелi, схилить голову як звичайний вiдвiдувач чи як ревна католичка бiля Стовпа бичування, помилуеться виплетеними з кам’яного мережива аркадами, що iх витворила фантазiя перських майстрiв, постоiть у задумi перед статуею дволикого Януса, переведе погляд на статуi великих римлян iберiйського походження, замислиться над долею знатного iберiйця, сина претора iспанськоi Таррагони, прокуратора Юдеi Понтiя Пiлата…

Чи не тодi в Естрельiти зародилася думка написати роман про того, хто зацiкавився питанням, «що е Істина», i який, за легендою, започаткував славетний рiд Медiнацелi?

Цiлком можливо, що до цього творчого задуму прихилив Наталену визначний португальський поет Еугенiо де Кастро, з яким вона випадково зустрiлася на «Вiллi Пiлата».

Поет вiдчув у ii словах затаений сум i порадив Nati – так називав свою юну родичку вуйко де Кастро: «Якщо маеш журливий настрiй – зроби з нього лiтературу. І сум стане джерелом радостi. Вся “магiя” в тому, щоб сум перелити не в сльози, але в атрамент!»

І вселив поет в уяву Наталени мрiю про пошуки чогось iдеального, не дiйсного, а легендарного, мiфiчного – запалив поривання вiднайти «володiння попа Івана».

Таемничоi та iдеальноi краiни, де нема кривди, нерiвностi, несправедливостi, навiть – смертi.

Цим дивовижним краем для Естрельiти виявились украiнськi Карпати, де е гора Пiп Іван, а пiд нею рiчка Тиса, i звiдки прибула до Севiльi молода дiвчина-циганка в сорочцi «з вишиваними червоно-чорною заполоччю хрестами на раменах» на ймення Марiчка, з якою Наталена заговорила украiнською мовою.