Завдання Героїв

Але ти замолодий, щоб брати участь у цьому обговореннi”.

“Я чекав на це, Батьку”, – вiдповiв Рiс, вклонившись.

“Годфрi, ти один з моiх законних синiв, одначе ти вирiшив змарнувати своi днi у брудному генделику. Тобi були наданi усi привiлеi життя, i ти вiдкинув iх усi. Якщо в мене i е розчарування у цьому життi – то це ти”.

Годфрi скривився, вiдчуваючи незручнiсть.

“Ну, тодi, я думаю, я зробив тут все, що вiд мене вимагалось, i можу знов пiти у пивну. Чи не так, Батьку?”

Годфрi швидко та глузливо поклонився та розвернувся, щоб пiти.

“Назад!” – вiдрiзав МакГiл. – “НЕГАЙНО!”

Годфрi продовжував йти, iгноруючи батька. Вiн пройшов через кiмнату та вiдчинив дверi. Там стояли двое стражiв.

МакГiл кипiв вiд лютi, коли стражi запитливо поглянули на нього.

Але Годфрi не чекав, вiн вiдштовхнув iх i вийшов у вiдкриту залу.

“Затримайти його!” – прокричав МакГiл. – “І тримайте його подалi вiд погляду Королеви. Я не хочу, щоб його мати засмучувалась вiд його вигляду у день весiлля своеi доньки”.

“Так, мiй сер”, – вiдповiли вони, закриваючи дверi, i поспiшили наздоганяти його.

МакГiл сидiв з червоним обличчям, важко дихаючи, намагаючись заспокоiтися. У тисячний раз вiн запитував, що ж вiн такого зробив, чим заслужив таку дитину.

Вiн знов подивився на дiтей, що залишились. Вони, четверо, подивились на нього, очiкуючи у ряснiй тишi. МакГiл зробив глибокий вдих, намагаючись сконцентруватися.

“Залишилося двое з вас”, – продовжив вiн. – “І з цих двох я обрав наступника”.

МакГiл повернувся до своеi доньки.

“Гвендолiн, це будеш ти”.

У кiмнатi здiйнявся гомiн. Усi його дiти були шокованi, насамперед Гвендолiн.

“Ви все правильно сказали, Батьку?” – спитав Гарет. – “Ви сказали Гвендолiн?”

“Батьку, це велика честь для мене”, – сказала Гвендолiн. – “Але я не можу прийняти це. Я жiнка”.

“Справдi, жiнка нiколи ще не сидiла на тронi МакГiлiв. Але я вирiшив, що настав час змiнити традицiю. Гвендолiн, в тебе найкращi розум та дух, якi я коли-небудь зустрiчав у молодоi жiнки.

“Але Батьку!” – закричав Гарет зi збiлiлим обличчям. – “Я найстарший законний син! Завжди, протягом усiеi iсторii МакГiлiв, правлiння переходило до найстаршого сина!”

“Я Король”, – похмуро вiдповiв МакГiл – “І я диктую традицiю”.

“Але це не чесно!” – благав Гарет нюнявим голосом. – “Я маю бути Королем.