На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Приключения, Книги о приключениях. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

Дата выхода
08 ноября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Мигель де Сервантес Сааведра) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Мігель де Сервантес Сааведра (1547–1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства.
Бідний сільський гідальго, Алонсо Кіхано, начитавшись романів про благородних лицарів, мандрує разом з вірним Санчо Пансою. Відтепер він – Дон Кіхот з Ламанчі, Лицар Сумного Образу. Скотарку із сусіднього села він уявляє прекрасною дамою Дульсінеєю Тобоською, заради якої готовий на подвиги. Заїжджий двір Дон Кіхот вважає феодальним замком, мідницю цирульника – золотим шоломом. Але всі його героїчні вчинки закінчуються тяжкою й водночасно смішною історією…
📚 Читайте "Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Отож раджу вам, пане: сходiть завтра на його похорон, буде там на що подивитись, бо друзiв у небiжчика багато, а те мiсце, де вiн себе поховати казав, звiдси недалеко, може, з пiвмилi буде.
– Є в мене така думка, – вiдповiв Дон Кiхот. – Спасибi ж тобi за розповiдку цiкаву, я слухав ii з великою втiхою.
– Еге, – сказав козопас, – я й половини того не знаю, що було з Марселиними закоханцями. Та завтра, може, здибаемо по дорозi iншого якого пастуха, що все нам розкаже. А тепер вам уже, либонь, i спочити пора, та лягайте краще в куренi, щоб надворi рани, бувае, не застудити.
Санчо Панса, якому вже давно осточортiли козопасовi балаки, i собi став прохати пана, щоб переночував у Педровому куренi. Дон Кiхот так i зробив, але цiлу ту нiч промрiяв, згадуючи володарку свою Дульсiнею за прикладом закоханих у Марселу пастухiв. Санчо Панса розташувався мiж Росинантом i ослом та зразу й захрiп: кому добре полатають боки, тому спиться краще, нiж згордованому коханцю.
Роздiл XIII,
де завершуеться повiсть про Марселу й оповiдаеться про iншi подii
Заледве свiтло денне почало струменiти крiзь вiкна сходу, як п’ятеро з шести козопасiв уже встали i, розбудивши Дон Кiхота, спитали в нього, чи не роздумав вiн iти на пишний Хризостомiв похорон; як нi, то вони ладнi йому товаришити. Нашому рицаревi того тiльки й треба було; вiн одразу схопився i велiв Санчовi негайно осiдлати коня та осла нав’ючити. Той хутко з цим дiлом упорався, i всi бадьоро рушили в дорогу.
Один вершник обiзвався до свого товариша:
– Гадаю, сеньйоре Вiвальдо, що ми з вами не пожалкуемо, як на похоронi трохи загаемось, бо то, напевне, буде велична церемонiя, судячи з тих незвичайних речей, що розповiли нам цi добрi люди про небiжчика та про ту пастушку-губительку.
– І я гадаю так само, – вiдповiв Вiвальдо. – Я не то на день, а й на чотири днi забарився б, щоб тiльки таку дивовижу побачити.











