Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

– Коли таке дiло, – сказав Панса, – то зрiкаюсь я навiки над островом урядувати, що ви обiцяли, а за всю мою вiрну й щиру службу одного в вас прошу: дайте менi, пане, рецепта на тi чудотворнi краплi. Як на мене, то за одну унцiю таких лiкiв де завгодно не менше як два реали дадуть, а я з тими грiшми вiку довiкую i гадки не матиму. А чи дорого ж то стане тi лiки зготовити?

– Та за якi три реали можна буде шiсть кварт наробити, – вiдповiв Дон Кiхот.

– Бий його Божа сила! – вигукнув Санчо. – То чого ж ви, пане, чекаете? Наробiть i мене навчiть.

– Тихо, друже, – сказав Дон Кiхот, – я тобi ще й не такi таемницi вiдкрию, ще й не такими ласками тебе ущедрю; а поки що полiкуймося, бо вухо менi таки непомалу болить.

Санчо дiстав iз саков корпiю i масть. Але тут Дон Кiхот глянув ненароком на свого розбитого шолома i трохи не сказився. Поклав руку на меча, звiв до неба очi й промовив:

– Присягаю на Створителя всього сущого i на всi чотири Євангелii, де тее суще докладно списане, що буду так жити, як жив великий маркiз Мантуанськнй, коли поклявся за смерть свого небожа помститися, сирiч не iсти хлiба за столом, не пригортатися до малжонки i ще чогось не робити (от забувся, але все одно присягаю), допоки на тому не помщуся, хто такоi завдав менi наруги!

Почувши таку рiч, Санчо сказав:

– Уважайте, ваша милость, пане мiй Дон Кiхоте, що коли той рицар учинив вашу волю i став перед очi Дульсiнеi Тобоськоi, то вiн уже виконав свою повиннiсть i не заслуговуе новоi кари, якщо тiльки не вкоiть нового якого злочину.

– Ти мiркуеш слушно i справедливо, – сказав Дон Кiхот, – тим я касую присягу помсти; зате знов шлюбую i конфiрмую, що житиму так, як казав, поки не виборю в якогось рицаря такого доброго шолома, як сей був. І не думай, Санчо, що се я сухого дуба везу, менi е чиiм слiдом iти: адже так достоту було з Мамбрiновим шоломом, що так дорого став Сакрiпантовi.[101 - Золотий шолом Мамбрiна, мавританського царя, мав чудесну властивiсть захищати вiд поранень.

– Ей, пане, пане! – промовив Санчо. – Пошлiть ви всi тi присяги к нечистiй матерi, бо вони тiльки на здоров’я вадять та душу до грiха провадять.