На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Зло не має влади» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Детская фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Зло не має влади

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Зло не має влади" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Зло не має влади" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Зло не має влади» – останній роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Ключ від Королівства» і «Королівська обіцянка»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків», у якій будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані. Також у цій серії 2017 року вийшов друком роман «Страта».
Що чекає Королівство, мешканці якого забули свого короля? Звісно, воно приречене на загибель та запустіння. Тим більше коли його осаджує Сарана – жахлива стонога і сторука навала змітає й витоптує все на своєму шляху, і немає від неї порятунку. У Ліни, мага дороги, є лише три дні, щоб урятувати Королівство…
📚 Читайте "Зло не має влади" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Зло не має влади", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я тепер чудово розумiла Гарольда: вiн готуеться стати на шляху цього байдужого, безжального потоку. Гарольд напевно знав, що не втримае замку й мiста, що неодмiнно загине, – i все-таки йшов i вiв людей за собою.
Повернутися б зараз у мiсто, увiйти в замок… Узяти маленького Елiна (недарма Гарольд на мою честь назвав сина). Вивести його до нашого свiту – подалi вiд Сарани…
Не тiльки в Гарольда е дiти. Я уявила, як повертаюся додому, обвiшана дiтлахами… А потiм вони виростуть, i я пояснюватиму iм: я, мовляв, маг дороги, залишила ваших батькiв напередоднi останньоi битви, бо вони все одно були приреченi, й байдуже, боролась я поряд iз ними чи нi.
А може, й Гарольд нехай iде? Тодi час у Королiвствi спиниться, й Сарана нiколи не знищить замку, збудованого Обероном…
Але де вiн зараз – Оберон?
Над головою каркнув птах. За мить на пiсок поруч звалився Максимiлiан – його сорочка вибилася з чорних вельветових штанiв. По приземленнi вiн ретельно заправив ii як слiд.
– Розвiдник iз тебе… химерний, Лiно.
– Вибач, – пробурмотiла я знiчено, – я думала…
– Ти думала: разiв зо два торохнеш блискавкою iз посоха – й вони розбiжаться?
– Вони першi напали…
– Інодi менi здаеться, що ти думаеш не головою, а навершям посоха… – Максимiлiан глузливо посмiхнувся. – Ну чого ти? Годi, я пожартував…
Я вiдвернулася. Вiн мав рацiю; у пустелi панувала тиша, наче в склепi, й тiльки земля ледь здригалася. Чи менi здавалось?
– Максимiлiане, а що як зупинити час у Королiвствi?
– Назавжди? – вiн мiркував дуже швидко.
– Ну… тобi ж однаково, де жити!
Я перевела подих. Насправдi менi зовсiм не хотiлося, щоб Максимiлiан залишався в нашому свiтi назавжди. (Краще б вiн знайшов собi якесь iнше мiсце…)
– Менi, припустiмо, не однаково… Ну, гаразд: скажiмо, я назавжди перейду до вас. Усе тут перестане рухатися, рости, жити… Зависне, завмре…
– Це краще, нiж неминуча загибель, – сказала я не дуже впевнено.
– Не вийде, Лiно.
– Чому?
– А чому Стелла живе у вас, а час тут не зупинився?
– Вона перестала бути частиною Королiвства…
– От i думай.
Вiн мав вигляд учителя, неабияк стомленого тупiстю ученицi. Я вiдчула, як червонiють вуха: авжеж, маг, який утiк напередоднi випробувань, недовго залишиться частиною Королiвства. Коли некромант остаточно приживеться в нашому свiтi – час тут потече знову, й орди Сарани рушать до мiста…
– Добре, Максимiлiане.











