Візит до Імператора

Дорослi намагалися триматися з гiднiстю, але це не завжди вдавалося. На пласких дахах, в рекреацiйних зонах масово натягали гамаки – люди годинами, вдивлялися на «Метрополiю». Старi люди казали: «Треба надивитися. Хтозна, чи побачимо наступного разу…»

З iнформацiйних мереж прийшло коротке звернення Імператора до пiдданих Варти. Імператор привiтав усiх, особливо молодих, якi вперше побачили прибуття «Метрополii», висловлював задоволення загальним розвитком планети – жодна виробнича лiнiя не втрачена за двадцять рокiв, екологiчна рiвновага дотримуеться iдеально, чисельнiсть населення стабiльна, охорона здоров’я на висотi, – а також, завершуючи свою промову, запропонував усiм жителям Варти, якi хочуть бути пiдданими «Метрополii», подавати заявки на розгляд.

Промова Імператора прийшла з корабля в текстовому виглядi. Державнi агентства так i транслювали ii – летючим рядком. Аудiали вкладали текст у вуста робота з низьким чоловiчим голосом. Сiм’я Прозорова почула промову Імператора у виконаннi вiртуального малюка Кирила.

– Про запiзнення – анi слова, – сказала мати.

– Імператор не запiзнюеться, – вiдгукнувся батько; пафос у його голосi був iз вiдтiнком iронii, але не сарказму. – Імператор затримуеться… Мiй шеф замкнувся у вiддiлi i п’е…

– Чому так?

– Встиг наламати дров. Невдалi рiшення, нецiльове використання, любив пожити… А головне – вiн метушився, поки чекали «Метрополiю», вiв, як я розумiю, нелояльне листування, а зараз усi файли пiшли нагору.

– А ти? – напружено запитала мати. – У тебе, сподiваюся, все чисто?

Батько знизав плечима.

Кирило сидiв, прикриваючи рукою половину обличчя. Матерi вiн пояснив, що спiткнувся на сходах, i та не стала розбиратися. Не на часi думати про синцi, коли файли пiшли нагору!

Усi документи. Всi виробничi, дiловi, адмiнiстративнi матерiали, все листування, крiм приватного (а злi язики стверджували, що i приватне теж). Мати сподiвалася, що iмператорська служба зайнятостi зацiкавиться ii скаргою на несправедливе звiльнення.

Це були довгi години, час очiкування справедливостi. Тим, хто злетiв високо, страшно було впасти пiд Його Імператорським поглядом, а iншим, кому не вистачало з неба зiрок, кортiло бачити чуже падiння.