Візит до Імператора

Ще пiвгодини тому я не знав про iснування цiеi квiтки – а тепер готовий був померти через те, що не можу викласти за неi половину зарплати мого батька; я стояв на розi, коло скляноi стiни магазину, квiтневий вiтер смикав мене за поли розстебнутоi куртки, а бiля входу в пiдземний перехiд, де пiвдюжини бабусь зазвичай торгували сигаретами, тюльпанами i хирлявими трояндами, тепер стояла тiльки одна, зате дуже старезна. Перед нею на пластмасовому ящику з-пiд пляшок мiстилися рiзноманiтнi мiшечки, пакетики i пучки.

Я пiдiйшов.

Старенька заговорила – щось про квiти, якi вона вирощуе i насiння яких за безцiнь продасть менi. Я переглянув ii розкладку спершу мигцем, потiм уважнiше; крiм стандартних пакетикiв iз насiнням звичайних лiтнiх квiтiв, яких повно в кожному палiсаднику, нiчого не побачив i хотiв уже було вiдiйти – коли старенька раптом обiрвала балаканину i сказала зовсiм iншим, дуже серйозним i значущим голосом:

– Я знаю, що тобi треба, хлопче.

Сунула руку в кишеню свого чорного осiннього пальта i витягла полiетиленовий згорток – то був особливий «пухирчастий» полiетилен, в який зазвичай пакують побутову електронiку, отi бульбашки так приемно намацувати пальцями i плющити, поки вони гучно не луснуть.

Я дивився, як заворожений. Старенька розгорнула згорток, всерединi виявився ще один – зi звичайноi паперовоi серветки. А всерединi того згортка була цибулина – дуже велика i темна, схожа на куряче серце зi староi бронзи.

– Це тобi, – сказала стара. – У магазинi воно коштуе…

І назвала суму, яка чверть години тому приголомшила мене.

– У мене немае, – сказав я машинально.

Старенька посмiхнулася, i я побачив, що, всупереч сподiванням, всi зуби у неi на мiсцi. Що вони жовтi й великi, як у коняки.

– Це тобi подарунок, – сказала вона i спритно сунула пакуночок менi у долоню.

* * *

Зрозумiло, я не повiрив старiй. Однак у тому, щоб посадити дарунок, себто цибулину, в землю, не бачив нiякоi шкоди. Може, виросте щось путне, а якщо вилiзе якийсь бур’ян – нiхто не смiятиметься над моею довiрливiстю.

Вiльних горщикiв i ящикiв у мене було вдосталь. Я принiс землi з палiсадника, розбавив ii пiском i за всiма правилами посадив цибулину.

У недiлю ми з батьками смажили шашлики у лiсi. У понедiлок була контрольна; у вiвторок менi притягли нову касету з «металевою» музикою, i я, надягнувши навушники, довго насолоджувався, лежачи на диванi, чиiмось ревiнням i конвульсiями.

У середу я раптом виявив, що цибулина староi вже проросла.