На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Варан» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Героическая фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Варан

Автор
Дата выхода
10 января 2013
🔍 Загляните за кулисы "Варан" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Варан" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Дивовижний світ зі своїми законами. Маги, які творять дива і знають наперед думки простих людей. Захоплюючи пригоди, неймовірні тварини, живі поля і ліси – у романі М. Та С. Дяченків «Варан» є все, що потрібне «справжньому» фентезі. Але є і те, що відрізняє прозу Дяченків від інших, – філософський зміст, одвічні питання, на які, можливо, немає відповіді, але які повинна задати собі кожна людина…
📚 Читайте "Варан" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Варан", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Журба дивилась на нього з насмiшкуватим подивом.
– Вiдпочивай, – сказав iй Варан. Змiйсиха втомлено поклала голову на воду, так що над поверхнею лишились тiльки нiздрi, очi та роги.
Вiн пiрнав ще й ще. Дзвенiло у вухах, кололо в грудях. Каменi попадались легшi й важчi, одного разу Варан пiрнув так глибоко, що ледве зумiв вибратись…
Наближався вечiр. Свiтло, що пробивалося з-пiд води, стало дуже теплим, мутно-опаловим.
– Востанне, – похмуро сказав Варан Журбi. – Ти вже зачекай мене, не сердься.
І пiрнув.
І майже одразу побачив райдужне сяйво.
Упустивши камiнь, вiн зависнув у товщi води, розчепiривши руки й ноги, як змiйсиха. За десять крокiв – коли вiдстань пiд водою можна вимiрювати кроками – невиразно мiнилася маленька райдужка.
Нi-нi, подумав Варан. Із нiздрiв його виривалися бульбашки, прямували нагору, де нiхто, крiм Журби, не ждав.
А коли вона справжня? Що коли випала допiру з кишенi бундючного слуги?
Вiн схопив купюру. Гарячково озирнувся, але довкруги не було нiчого, крiм води, темноi знизу, свiтлоi – з поблисками – над головою.
На поверхнi, зовсiм не до речi, йому пiшла носом кров. Раз у раз витираючи губи тильною частиною долонi, вiн звелiв Журбi пливти додому.
Нiли, на щастя, не було в гротi. Можливо, вона ще не повернулася з ринку, а можливо, просто вийшла в якiйсь справi й от-от могла повернутись. Знайшовши в печерi найсвiтлiше мiсце, Варан роздивися купюру уважнiше. Друга сотка була точним вiдбитком першоi.
Варан вирiшив, що саме час сiсти й подумати.
А що коли купюра справжня, пищав тоненький внутрiшнiй голосок. А що як на неi можна купити човен i податись iз Круглого Ікла хоч сьогоднi? Вiдпливти в кiльватерi великого корабля – у тi землi, де лiси до неба…
Цей молодий пiддонець, сказав князь, знайшов тайник iз фальшивими грошима i таким робом убезпечив наш острiв од загрози карантину. Вiн заслуговуе на винагороду. Хай вiн тепер буде горнi й живе пiд сонцем зi своею дружиною…
Варан пiдвiвся – i знову сiв.
Та запхни ти цю купюру кудись пiд камiння, щоб нiхто не знайшов. Забудь про неi, наче й не бувало… Що, скучив по В'язничнiй Кишцi?
Де двi купюри – там, значить, е ще? І коли вони спливуть? І хто iх спiймае?
Коли тiльки дiйде до князя… Навiть не так. Коли тiльки дiйде до мага – острiв негайно вiдiтнуть вiд усього свiту, не роз'iдуться гостi, не прийдуть плотогони. Не буде чим топити в мiжсезоння.











