На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сонячне коло» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сонячне коло

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Сонячне коло" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сонячне коло" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Марина та Сергій Дяченки – це не просто сімейний і письменницький дует, це особливе явище в сучасному світі фантастики й фентезі. Автори десятків повістей і оповідань та 29 романів, свій жанр вони визначають як «магічний реалізм». Лауреати понад 100 літературних премій; зокрема на загальноєвропейській конференції фантастів «Єврокон-2005» у Глазго Дяченки отримали звання «кращих письменників-фантастів» Європи. Їхні твори перекладено англійською, німецькою, французькою, китайською та іншими мовами.
У новій серії «Світи Марини та Сергія Дяченків», започаткованій видавництвом «Фоліо», будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською і чудово ілюстровані.
«Сонячне коло» – унікальна за задумом збірка Марини та Сергія Дяченків. Вона присвячена пам’яті Бориса Стругацького. До збірки увійшли як повісті й оповідання, що отримали особисту премію Стругацького «Бронзовий равлик», так і дві нові повісті, «Пори року» та «Сонячне коло», написані за заповітами «реалістичної фантастики» братів Стругацьких.
📚 Читайте "Сонячне коло" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сонячне коло", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Не вийдуть гiднi й щасливi, – сказала Ірiс. – Не буде нi гiдностi, нi щастя, поки у вас у центрi мiста прокопчений казан!
– А це ми подивимося, – сказав вiн майже безтурботно.
Човен розгойдувавсь. Ольвiн стояв, балансуючи, пiднiсши руки, готовий зловити Ірiс.
Вона повисла на лiктi лорда-регента:
– Звiдки ви знаете, що сестра i дiти…
– Повiрте, iм бiльше нiчого не загрожуе, – вiн допомiг iй спуститись у човен. Ольвiн, iз розгубленим винуватим обличчям, пiдхопив Ірiс i обiйняв, допомiг сiсти, накинув на плечi ковдру.
– Ерно, – сказала вона й нарештi заплакала. – Будьте проклятi. Я не хочу жити у свiтi, де iснуе крик медузи.
– Іншого свiту не iснуе, – сказав вiн глухо. – Щасливоi дороги.
Сонячне коло
Пролог
Дiвчина танцювала в сонячному колi. Платани на бульварах, брукiвка на площi, будiвля унiверситету i машини на повiтряних трасах були свiдками цього танцю. Щойно пройшов дощ, калюжi виблискували пiд новим небом, боса дiвчина в легкiй сукнi танцювала свободу й канiкули, нiжнiсть i безстрашнiсть, вона танцювала себе i любов, i iй було начхати на чужi погляди.
Навколо зупинялися люди, прояснювались очi, свiтлiшали заклопотанi обличчя. Зiбралася невелика юрба, i нiхто не дивився осудливо.
Молодий скульптор стояв серед iнших, затримавши подих, уже знаючи, що для нього настав момент iстини. А коли танець закiнчився, вiн вибрався з натовпу i пiшов до себе в майстерню. Без ескiзiв, без чорнових злiпкiв, без вiдпочинку та iжi вiн працював багато днiв, i дiвчина з’явилася на свiт заново.
Старий художник, наставник скульптора, довго дивився на неi. Потiм поклав руку на плече молодого: «Тепер ти один iз нас».
Дiвчина танцювала на постаментi, залишаючись нерухомою, i здавалося, вiд неi струмуе видиме свiтло.
У лiсi пахло залiзом, туманом i гниллю. Дерева стояли, пригнувшись, розчепiривши гiлки, нiби готовi зчепитися в бiйцi й увiгнати одне одному сокиру пiд корiнь. Небо трiщало розрядами: поруч висiла аномалiя, глушила сигнал.
Вiдчувши запах диму, Кайра пiшла за ним, як шукач, i скоро вийшла на галявину. Зовсiм поруч, нижче по схилу, димiло печами живе селище: руiн мало, городи доглянутi, громовiдводи в робочому станi. Люди примудряються виживати у будь-якiй дiрi, у будь-якiй щiлинi, за декiлька кiлометрiв вiд фронту; втiм, якi ж це люди. Це напевно гiени. Мирнi, цивiльнi… гiени.











