На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сліпий василіск» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сліпий василіск

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Сліпий василіск" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сліпий василіск" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«В якій тісній шкарлупині я живу – затурканий моїми жалюгідними п’ятьма почуттями, гордий своїм темним розумом, своєю безпорадною інтуїцією!» – вигукує один з героїв Марини та Сергія Дяченків, пізнавши іншу реальність.
Казкові персонажі, з людськими емоціями і проблемами, буденність, що несподівано повертається магічним боком, Місто, яке має розум і особистість, – це не тільки захоплюючі сюжети, а й пожива для роздумів. Саме це й відрізняє прозу Дяченків від інших, – філософський зміст, одвічні питання, на які, можливо, немає відповіді, але які повинна поставити собі кожна людина…
У збірку війшли повісті та оповідання «Підземний вітер», «Трон», «Тіна-Делла», «Суддя», «Сліпий Василіск», «Фенікс», «Казка про Золотого Півника», «Хуррем, або Усміхнена» та інші.
📚 Читайте "Сліпий василіск" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сліпий василіск", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Чарiвник переможно пiдкинув руки вгору:
– Моя! Вона моя!
Тонкi тремкi пальцi випустили Дадонiв лiкоть Холодний вiтер – i пустий шовковий серпанок, безпорадно повзе до нiг…
Вiн з ненавистю кинув помутнiлий погляд. Шпиль був пустий.
Зараз площа вибухнекриком здивування i жаху. Зараз задзвенять у вухах заздоровне слово, прокляття, розгубленi зойки— зараз, але поки тиша, i в тишi – тихий дзвiн…
Цi короткi крила були здатнi пiдняти опасистий тулуб. Крихти позолоти, що кружляли в сонячних променях, як снiжинки… І пiвник кружляе над площею.
Залiзне чудовисько кружляло над площею, неначе вибираючи й не наважуючись вибрати. Дадоновi здавалося, що птах просуваеться поривчасто, достатньо довго завмирае посеред сiрого з просинню неба.
«Нi-нi, тихо, iз докором промовив Тоша. – Нi, батьку… Усе не так. Подивися на мене – я розповiм тобi…»
«Подивися на мене! – радiсно втрутився Гриша. – Подивися, сонце сiдае…»
Дадон закрив очi.
«Подивися на нас, батьку»
Не просiть, хлопцi, мовчки благав Дадон. Я не можу дивитися вам у вiчi, iх виклювали ворони, та й не насмiлився б я. Мiй будинок згорiв, мiй небесний палац забруднений кров’ю, iм’я вашоi матерi стерлося з мого серця…Той, у ковпаку, ловець душ, знае, що будь-яка людина – сама собi пастка… А вона, пастка в плотi, спокусливе зло, вона носила в собi людину… як плiд… Дiвчинко моя…
«Батьку, подивися на нас! Тiльки подивися!!»
…Старий, нещасний дурень.
Крики, товкотнеча, стогони горлянок, що одночасно хапають повiтря. Лисина на велелюднiй площi.
Та так ударився об землю, що зовсiм злетiли останки позолоти, оголюючи сiру сталь i складний, навiки застиглий механiзм.
Кiнець
Скафандри[7 - © Марина та Сергiй Дяченки, 2009]
На однiй планетi люди ходили в синiх i червоних скафандрах.
А один чоловiк вирiшив вiдмовитися вiд скафандра, щоб не ув’язуватися в безглузду вiйну. Вiн вийшов на вулицю, як був, – у костюмi.
І задихнувся, тому що на цiй планетi не було атмосфери.











