На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сліпий василіск» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сліпий василіск

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Сліпий василіск" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сліпий василіск" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«В якій тісній шкарлупині я живу – затурканий моїми жалюгідними п’ятьма почуттями, гордий своїм темним розумом, своєю безпорадною інтуїцією!» – вигукує один з героїв Марини та Сергія Дяченків, пізнавши іншу реальність.
Казкові персонажі, з людськими емоціями і проблемами, буденність, що несподівано повертається магічним боком, Місто, яке має розум і особистість, – це не тільки захоплюючі сюжети, а й пожива для роздумів. Саме це й відрізняє прозу Дяченків від інших, – філософський зміст, одвічні питання, на які, можливо, немає відповіді, але які повинна поставити собі кожна людина…
У збірку війшли повісті та оповідання «Підземний вітер», «Трон», «Тіна-Делла», «Суддя», «Сліпий Василіск», «Фенікс», «Казка про Золотого Півника», «Хуррем, або Усміхнена» та інші.
📚 Читайте "Сліпий василіск" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сліпий василіск", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ранок вони зустрiли на тому самому бульварi, на тiй самiй лавi, тiльки димних коркiв тепер не було, а були самотнi машини, що чмихали туди-сюди, та ще свiтлофор, вiн миготiв жовтим над тим мiсцем, де колись стояв регулювальник.
– Заспiвай, – сказала Улiя. – Заспiвай про Мiста.
Вiн посмiхнувся. Ще не встигнувши погодитися, глибоко зiтхнув – так зiтхае птах, збираючись злетiти.
Сашко заспiвав – неголосно й без слiв. Улiя i без слiв упiзнавала посипанi вогнями схили, ланцюг вогнiв у дзеркальнiй рiчцi, потоки Людви та машин у стромовинах розв’язок, високi i низькi будинки, якi утримують небо над великим Мiстом…
Сашко спiвав, i Улiя раптом згадала все, що було сказано цiеi ночi.
І повiрила кожному слову.
Машин ставало все бiльше. Сашко вже не спiвав, а просто сидiв, тримаючи Улiю за руку; у будинку напроти – на четвертому поверсi – вiдкрилася кватирка, пропускаючи чиесь цiкаве обличчя.
– Прошу вибачення…
Улiя i Сашко разом повернули голови.
Неподалiк, у чавуннiй огорожi, стояла Червона Машина з вiдчиненими дверцятами.
* * *
Людина в Червонiй Машинi не сподобалася Улii, зате пiсля зустрiчi з нею Сашко почав бiльше спiвати. Вiн спiвав вранцi у ваннiй, вдень за фортепiано, ввечерi в лiжку; Улiя слухала, i iй здавалося, що вона летить уздовж вулицi над осьовоi розмiткою, i лiхтарi завиваються у вогненнi стрiчки праворуч i лiворуч.
Пiсля кiлькох днiв щасливого очiкування Сашко прийшов додому спантеличений i п’яний, потрясаючи папiрцем, який вiн називав контрактом; його батьки були чи то радi, чи то стурбованi.
– Я буду спiвати, – пояснив Сашко Улii. – Це справжне везiння, удача, так просто жар-птиця в руки… У мене будуть альбоми, я стану… Ти ще побачиш!
Вiн заснув, а Улiя пiднялася в темрявi, вiдiмкнула дверi без ключа й вийшла в тiсний коридор, де на бруднiй сходовiй клiтцi маялося нутро блочного будинку з просiлим фундаментом.
Чужi лiхтарi ледь помiтно переморгнулися при ii наближеннi, дроти напружилися i знову розслабилися; вулицi були порожнi, свiтлофор з чотирма секцiями улесливо спалахнув зеленим. Улiя вийшла на середину великого проспекту й сiла на подвiйну лiнiю розмiтки, затишно й звично, нiби на жердинку.
Тепер Сашко буде багато спiвати. Вiн щасливий. А значить, i вона щаслива теж.
Вона закинула обличчя до лiхтарiв; асфальт був теплий i м’який.











