Мігрант

Крокодил i сам почувався кепсько, але Айра не засапався нiтрохи i, напевне, мiг би й спiвати:

– Вирiвнюемо дихання. Уповiльнюемо пульс. Хто перший увiйде в сiмдесят ударiв – пiднiмайте руку… Воду не пити!

Тимор-Алк, що вже ввiйшов був у рiчку по кiсточки, перелякано сахнувся.

Крокодил роззирнувся. Мiсцем зупинки користувалися, вочевидь, багаторазово: галявинка на березi рiчки, втоптана, зручна, з м'яким спуском до води. Крокодиловi над усе хотiлося тепер плюснути в цю рiчку, лежати на мiлководдi й хлебтати широко вiдкритим ротом; тут п'ють iз рiчок i навiть не кип'ятять воду – оце так екологiя! На Землi, мабуть, не лишилося мiсця, де людина, якщо вона не самогубець, може без остраху пити з рiки…

Вiн неохоче вiдвернувся од води.

Будемо грати за правилами; на протилежному боцi галявинки, паралельно до берега, лежала колода на низьких опорах, i Крокодил подумав про гiмнастичнi вправи, рiзнi там кульбiти та стiйки. Парубки, не бажаючи дивитися на спокусливу воду, майже всi повернулись обличчям до лiсу: пiднiмали й опускали руки, дихали, сопiли, виконували iнструкторове розпорядження, хто як мiг.

Тонкi стовбури стояли в цьому мiсцi майже впритул один до одного, i лiани заснували мiж ними сiтку з великими вiчками. Малесенькi, з нiготь, метелики прослизали крiзь неi й зависали над махровими квiтами. Крокодил вiдволiкся вiд болю в розбитих ногах.

Вирiвнювати дихання i вповiльнювати пульс вiн умiв iще в школi, спасибi, гарний трапився тренер у секцii легкоi атлетики. Рахувати пульс без годинника чи секундомiра – не мiг, та й руку пiднiмати геть не хотiлося – якось це принизливо.

Тому Крокодил обiйшовся тим, що, дивлячись на метеликiв i по змозi розслабившись, узявся дихати за приписами гiмнастики.

Повiтря тут було чудодiйне. «Я мало спав, – думав Крокодил, – я не прийняв гарячий душ, я не в своiй тарiлцi. А проте менi добре, i навiть бiль у розбитих ногах поки не дуже допiкае. Певне, вся штука в атмосферi – тут дуже чисто. Не дарма цей тип iз Бюро мiграцii пропонував менi передусiм Раа».

Йому зробилося весело. Певнiсть Айри, що мiгрант обов'язково завалить Пробу, здавалася цiеi митi смiшною; вiн зiтхнув ще раз, другий i раптом вiдчув, що хтось стоiть за плечем.

Вiн озирнувся. Айра стояв, принюхуючись, в усякому разi, вигляд у нього був, як у собаки, що бере слiд.

Секунду вони дивились один на одного. Потiм Крокодил широко всмiхнувся й пiдняв руку; вiн гадки не мав, який у нього тепер пульс, але кураж узяв свое.