Мігрант

Трое його товаришiв ледь волочили ноги, голосно дихали i, ледве дотягнувшись до табору, мiшками попадали на землю.

– Не вийшло, – з жалем сказав Айра.

Цей був таким само свiжим, як уранцi на березi. Хiба що пилу, прилиплого до його голого торсу, плечей, лиця й шиi, стало помiтно бiльше – з бронзово-засмаглого Айра перетворився на брунатного.

«І це теж виховний момент, – подумав Крокодил. – Вирiзнити найзавзятiших i насправдi пояснити, що вони нiчим не кращi за iнших». Звичайно, вiн не зарахував би достроково пройденого випробування за жодних умов – це така гра.

Вiн прислухався до себе i зауважив, що майже не тривожиться. Подумав якось про дiвчат – як вони проходять випробування, – вiн уже не мiг зупинитися, i фантазiя його сягала далi, нiж хотiлося б. Уявити «тубiльний» табiр, повний дiвчат вiд п'ятнадцяти до сiмнадцяти… Це педофiлiя, панове, негайно стоп!

Вiн зареготався. На нього покосились, але нiчого не сказали.

Потiм прийшов iнструктор «староi» групи, мовчазний i смаглявий чоловiк рокiв сорока.

З його появою й «старi» з колишньоi групи розгубили пиху. На велику втiху Крокодила, iнструктор миттево звелiв зняти «бика» з рожна й розчинити як слiд. Запахло м'ясом, зiбралися з лiсу рiзноманiтнi мухи, але, на вiдмiну вiд земних, вони не викликали огиди в Крокодила. Неначебто метелики злетiлись.

Пiдлiтки, щойно прибулi на острiв, старалися допомогти – або принаймнi зображували таке старання.

– Сидимо? – вiд Айри не сховалася, звичайно, Крокодилова вичiкувальна позицiя.

– Не було iнших розпоряджень, командире, – озвався вiн, не встаючи.

Айра вiдiйшов, не сказавши нi слова. Крокодил запiзнiло розкаявся: йому б пошукати пiдходiв до цiеi людини, вiн же збираеться успiшно скласти Пробу, а не пiдступати до сварки. Та манери Айри дратували його. Той був, мабуть, усього на кiлька рокiв старший за Крокодила: в чудовiй фiзичнiй формi, з авторитарними звичками, але посередне загалом мужича. З тих, що дурiють вiд найменшоi влади.

А тут такий подарунок – влада над пацанами, котрi зi шкури пнуться, аби пройти випробування…

Швидко темнiло. У таборi зчинилися метушня й тiснява. Крокодил пiшов до рiчки й сiв на камiнь, дивлячись на зорi у водi. Незнайомий вiзерунок сузiр'iв прикрашали сотнi супутникiв у швидкому й повiльному русi: там автоматичнi заводи на орбiтах, там конгломерати фабрик, безпiлотнi суховантажi й контейнеровози, комори й вiддiли технiчного контролю.