Мігрант

– У разi, якщо результат виявиться негативним, вам буде надано державну залежнiсть.

– Гаразд.

– Право на випробування надають один раз, безоплатно, беззастережно, без можливостi перескладання.

– Так.

– Завтра о сьомiй ранку ви мусите прибути на збiрний пункт. У разi вiдмови вiд випробування, – офiцер м'яко всмiхнувся, – просто дайте менi знати.

Глава друга

Рано-вранцi, коли було так прохолодно, що аж крутило кiстки, Крокодил зiйшов iз монорейковоi кабiни на берег рiчки. Джунглi тут закiнчувались, наче вiдрiзанi, i починалося вiдкрите мiсце, пiщаний косогiр пiд блiдо-бузковим небом.

– Дитячий садок, – буркнув собi пiд нiс Крокодил. Пiдiйшов до них, цiкаво роззирнувся; на самому березi, по кiсточки у водi, стояла боса людина у форменiй сорочцi громадськоi служби й коротких бiлих шортах.

– Андрiй Строганов, – сказав без питальноi iнтонацii. Констатував.

– Я! – Крокодил жартiвливо вiддав честь.

– Вiдправлення за п'ять хвилин. Особистi речi залиште в камерi схову.

– Я не маю особистих речей.

– Добре. Чекайте.

Пiдлiтки на березi дивилися на нього. За вiком вони були йому якщо не сини, то племiнники. Чи набагато молодшi брати; «Брати моi меншi», – подумав Крокодил i сiв осторонь вiд усiх, обличчям до води.

Було холодно. В дзеркальнiй нетечi вiдбивалась малесенька iскорка, що простувала через небо. Супутник, а може, цiлий завод на орбiтi.

Вiн вiдчув рух за спиною. Хтось iз пiдлiткiв хмикнув; скригнув пiсок, Крокодил озирнувся й побачив нового претендента – високого худорлявого хлопчика рокiв п'ятнадцяти. Крокодил звик уже, що мiсцевi жителi смаглявi, а цей пiдлiток був бiлий, аж прозорий: його волосся, обстрижене дуже коротко, мiнилося зеленим. Теж мiгрант?

Офiцер громадськоi служби озирнувся через плече:

– Тимор-Алк?

– Так, – сказав новоприбулий голосом низьким i ламким. Здаеться, вiн умисне говорив басом.

– Жодних особистих речей, – офiцер кивнув на наплiчник, що телiпався в парубка на плечi. – Залиште в камерi схову.

Хтось на березi хихикнув.

Новоприбулий хотiв щось сказати, потiм мотнув головою i, розвернувшись, пiшов од берега до единоi хижi, схожоi на старий сiльський вулик.

Дзеркало води здригнулося. З-за повороту рiки безгучно з'явився човен, схожий на велетенську водомiрку: шестеро вигнутих лап утримували по боках ii два довгi поплавцi.