Мідний король

На реi, похитуючись, висiв шкiрястий мiшок iз двома сяйними очима.

Розвiяр закричав. Заворушилися в трюмi, хтось лайнувся. З каюти на кормi вийшов Лу – бадьорий, наче й не спав зовсiм.

– Ага, – сказав сам собi, побачивши мiшок на реi. – Чудово.

За кiлька хвиль Розвiяр зрозумiв, що чудовисько – зовсiм не чудовисько, а поштовий нетопир, повислий на реi униз головою. На «Криламi» було кiлька таких – у клiтках; Лу запалив лiхтарик, зняв конверт з нашийника поштаря, розпечатав i тiеi ж митi, пiдсвiчуючи собi, прочитав.

Вийшов Арвi – похмурий, пожмаканий, у колись бiлiй, а тепер брудно-сiрiй сорочцi.

– От гади, – сказав Лу, згортаючи листа.

– А я казав, – Арвi судомно позiхнув. – Усiх грошей не загарбати, так. Але щоб дiстати свое, треба хотiти дiстати все. Забажаеш трохи – зостанешся обпатраною ситухою… Ось як ми.

Лу оглянув палубу. Завважив у темрявi Розвiяра.

– Не спиш? – спитав iз дивним вiдтiнком.

Розвiяру раптом стало страшно.

– Є покупець на тебе.

* * *

Удосвiта до «Луски» пiдiйшов колiсний човен. Гребнi гвинти в нього розмiщувались не по бортах, як у гаванi Мiрте, а за кормою.

У човнi Розвiяру зв’язали руки. Вiн так здивувався, що навiть не намагався вирватися. Борт «Луски» проплив мимо, як колись проплив борт «Крилами»; човен був широкий, майже квадратний, барабан крутили не iздовi щури, а важкi плямистi iстоти зi складчастою шкурою – ляскуни.

– І-i-i! – кричав iм човновий.

У нього був тонкий, неначе скрегiт по склу, голос, голена рожева голова i бiлий шрам на лобi. Розвiяру цей чоловiк вселяв незрозумiлий жах. Ще на борту галери, коли голений узявся мацати новому рабу м’язи, коли сунув йому в рот зашкарублого пальця, пробуючи зуби, – Розвiяра скрутило з огиди й безмiрного страху.

«Страх Шуу». От як це почуття називаеться. Тепер Розвiяр сидiв у човнi, зв’язаний, i нi разу не озирнувся в бiк «Луски».

Човен вийшов на вiдкриту воду.

– І-i-i! – вискнув голений, i рептилii в колесi забiгали швидше. Розвiяр пiдняв голову.

Йому доводилося бувати в порту Фер: звiдси вони вiдправлялись iз хазяiном Аглем у Мiрте. Хазяiн Агль, запопадливий, мов запiчна миша, зважив i передбачив усе: i скiльки грошей пiде на поiздку, i як швидко окупляться витрати, i якi подарунки привезти рiдним iз Лiтаючого Мiста – щоб i всiм вистачило, i не зубожiти.