На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Королівська обіцянка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Детская фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Королівська обіцянка

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Королівська обіцянка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Королівська обіцянка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Королівська обіцянка» – другий роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Ключ від Королівства» і «Зло не має влади»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків», у якій будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані. Також у цій серії 2017 року вийшов друком роман «Страта».
Ліна несподівано для себе знову потрапляє у чарівне Королівство, доля якого напряму залежить і від неї. Чи не злякається дівчинка, хоч вона і маг дороги, карколомних небезпечних пригод, що на неї чекають у світі, звідки немає вороття?… Її супутники – людожер Уйма, некромант Максиміліан, на кожному кроці – пастка, йдеться про життя на краю від загибелі… Але Ліна не відступає від даної нею обіцянки…
📚 Читайте "Королівська обіцянка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Королівська обіцянка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Чому ображаю… Я не хочу з ним iти, Гарольде, вiн менi не подобаеться…
Вiн якийсь час постояв, як статуя на постаментi, а потiм зiтхнув скрушно:
– Пiвночi позаду. Щоб вiдкрити Вiдьмину Печатку, потрiбно години чотири, не менше. На свiтанку я виступаю на кочiвникiв, i нiкуди вiд цього не дiнешся. Ми довго ще будемо сперечатися?
Роздiл сьомий
Вiдьмина печатка
Утрьох ми пiднялися нагору – Гарольд попереду, за ним Уйма i я у хвостi. Шкiрянi штани людожера були продовженням його м’яких чобiт.
Ми проминули першу варту, потiм другу й третю. Стражники реагували на Уйму по-рiзному – деякi статечно кивали, наче й не було нiчого. Іншi витрiщали очi. А один молодий (напевне, новачок) схопився за списа й приготувався до сутички.
Хоробрi хлопцi в Королiвствi…
Ми успiшно оминули всi пастки (Уйма, схоже, знав iх не згiрше за Гарольда), пiднялися нагору й повернулися в палац довгою темною галереею (у тому, що Уйма бачить у темрявi, не доводилося сумнiватись).
Замок був пронизаний потайними ходами. Гарольд затяг нас за якусь завiсу (людожеровi довелося протискуватися боком). Крутими сходами, ледве не наступаючи на нахабних пацюкiв, ми пiдiймалися так довго, що я геть знесилилась. Гарольд лаявся упiвголоса. Уйма плив, ледве торкаючись сходiв клишавими ступнями, ширяв над пацюками, як волохатий дирижабль, i дихав безшумно. (А може, й зовсiм не дихав.
Нарештi Гарольд привiв нас у велике примiщення, дуже схоже на кабiнет Оберона – з такими ж дерев’яними меблями, з такою ж дошкою на тринозi, з таким же захаращеним письмовим столом. (Я пошукала поглядом пацючка Дору й не знайшла.)
– Це мiй кабiнет, – сказав Гарольд. – Мiй власний. Уймо, ти пролiзеш в ось таку, – вiн розвiв руками, як рибалка з анекдота, – у таку дiру?
– Тiльки б голова пролiзла… – пробухтiв людожер.
Я вперше почула його голос. Вiн говорив не на видиху, як усi люди, а на вдиху, i звук виходив до того моторошний, що я ошелешено сiла на лавку.
– Тодi я наводжу на Печатку, – Гарольд коротко зiтхнув. – Ех, часу нi на що не вистачае…
Вiн швидко розвернув дошку, протер ii рукавом, як Оберон. Хвилину постояв, зважуючи в руцi довгу гостру крейду. Потiм зi стукотом тицьнув просто у центр дошки. Полетiли крейдянi крихти.
Гарольд поривчасто зiтхнув i повiв крейдяну лiнiю вiд центра по спiралi.











