На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Королівська обіцянка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Детская фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Королівська обіцянка

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Королівська обіцянка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Королівська обіцянка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Королівська обіцянка» – другий роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Ключ від Королівства» і «Зло не має влади»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків», у якій будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані. Також у цій серії 2017 року вийшов друком роман «Страта».
Ліна несподівано для себе знову потрапляє у чарівне Королівство, доля якого напряму залежить і від неї. Чи не злякається дівчинка, хоч вона і маг дороги, карколомних небезпечних пригод, що на неї чекають у світі, звідки немає вороття?… Її супутники – людожер Уйма, некромант Максиміліан, на кожному кроці – пастка, йдеться про життя на краю від загибелі… Але Ліна не відступає від даної нею обіцянки…
📚 Читайте "Королівська обіцянка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Королівська обіцянка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– За що?
– За те, що я – це я, а не мокре мiсце на пiдлозi в храмi.
– Нема за що. Ти класно лiтала.
Я посмiхнулася:
– І план, кажеш, гарний?
– Ага. Шкода тiльки, що нездiйсненний. Для Оберона.
– Та знаю. Я ж тiльки хотiла, щоб вони злякалися.
Гарольд невесело похитав головою:
– Тепер вони ще наскаржаться королю…
– Нехай скаржаться, – сказала я зло. – Гарольде… А що таке Вiдьмина Печатка?
Вiн здригнувся. Покосував з пiдозрою:
– Звiдкiля ти знаеш?
– Король сказав. Щоб я, мовляв, пустив тебе за Вiдьмину Печатку? Та ще й заради власноi шкури…
Небо потихеньку змiнювало кольори.
– Лiнко, – сказав Гарольд. – А ти зовсiм дитина…
– А це вже нi. Я маг дороги. Ти знаеш.
– Знаю. Ранiше, коли я сам був шмаркачем… Я ж не розумiв, яка ти ще дитина…
– Я велика. Пам’ятаеш, як ми з тобою…
– Та пам’ятаю! Усе пам’ятаю. Тiльки не знаю, що менi робити. За Вiдьмину Печатку тобi не можна… Самiй – точно не можна.
– Пiдемо разом?
Гарольд ковтнув слину. Знову подивився за рiку. Менi здалося: зараз вiн погодиться. Зараз скаже: ходiмо! Як у старi добрi часи. Пiдемо й знайдемо п’ять принцiв для цих злюк-принцес, i нехай з ними роблять що хочуть. Храм Обiцянки розберемо по камiнчику, на його мiсцi побудуемо цирк… чи школу… або просто хай буде широка площа…
Пролунав тупiт. На берег, викидаючи з-пiд копит фонтанчики пiску, вилетiв присадкуватий чорний кiнь. У сiдлi його пiдстрибував стражник:
– Пане верховний магу! Ледве знайшов… Вам лист, термiновий!
І кинув сувiй з печаткою.
– Ну от… Знову. Кочiвники на пiвночi. Захопили цiле мiсто, а там жiнки, дiти… Гаразд. Нехай начуваються…
І повернувся до вершника, що чекав наказiв:
– Збирай людей. На свiтанку виступаемо.
Стражник поскакав.
– Ось так, Лiнко, – з тугою сказав Гарольд. – Обiцяв дружинi сьогоднi вдома ночувати…
Я схилила голову.
– Вiдьмина Печатка – це мiсце? Туди можна потрапити?
– Вiдьмина Печатка – це… Слухай. У нашому свiтi були часи, коли мертвi не вмирали назовсiм. Вони вирушали в iншу краiну. Їх не можна було привести назад, але завжди знаходилися умiльцi, якi iз цього свiту потрапляли в той – i назад. Могли передати небiжчику звiсточку вiд родичiв. І навпаки.
– Загробний свiт? – я роззявила рота.











